Мета. Виховувати любов до Батьківщини; зміцнювати почуття обов’язку, усвідомлення себе часткою свого народу й особистої причетності до всього, чим живе народ.
І. Звучить пісня на сл. В. Симоненка.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Вирушать з тобою приспані тривоги.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
А якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Учні читають напам’ять або з листків, але виразно, емоційно.
1-ий учень.
Святе слово – рідна мати;
Єсть іще святиня
Вища, Богові миліша-
Рідня Вкраїна (П. Куліш).
2-ий учень.
“Є на світі одна Україна, як тільки одна в нас мати, і їй наша найсвятіша, дитинна любов! Є одна Україна, як одна Мати Божа, і перед образом Святої Матері, що у світ наш Бога принесла, повторимо заповітне Тарасове слово:
Свою Україну любіть…” (Я. Боян).
3-ій учень.
Земле рідна, мозок мій світліє
І душа ніжнішою стає,
Як твої сподіванки і мрії
У життя вливаються моє (В. Симоненко).
4-ий учень.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має (В. Воробкевич).
5-ий учень.
Є в світі зваби немалі,
Цікава стежка кожна…
Але до рідної землі
Збайдужитись не можна (В. Коломієць).
6-ий учень.
Для мене багато не треба,
Щоб серце забилось раптово.
Лиш латочку рідного неба
Та матері лагідне слово… (Д. Луценко).
Учитель. Які прекрасні, хвилюючі слова, сповнені найсвятішого почуття – любові. Бо звернені вони до того, що для нас найдорожче. Мати, Україна, мова, народ, земля. І до кожного слова – епітет “рідний”.
Постараємось нині осмислити спорідненість таких знайомих і дорогих нам слів: родина-рідний-рід-народ. Йдеться не про кореневу, а духовну спорідненість слів.
Поміркуємо, як ви розумієте слово “рідний”, коли говорите про маму, тата, сестричку, брата, бабусю? {Пояснення учнів.)
Так, у цьому розумінні рідний – значить єдинокровний: адже батьки дали вам життя, тобто народили, ви – їх часточка, як і ваші сестрички, братики, як ваші батьки-кров і плоть своїх батьків, а ваших дідусів і бабусь. Усі ви-сім’я, або родина
Слово родина ще вживається у значенні “рідня”. Скажіть, кого ми називаємо цим словом?(Пояснення учнів.)
У ваших мами і тата теж, може, є брати, сестри. Вони між собою рідні. А от виросли вони, створили свої сім’ї. Скажіть, чи їхні діти вам рідні? Чи ви з ними – одна сім’я? (Ні.) Ось тут уже ми замість слова “сім’я” вживаємо “рідня”, “родина”. А коли думаємо чи говоримо про дальших предків чи нащадків, то вже й ці слова не підходять, тоді ми кажемо “рід”.
Як маленькі струмочки, вливаючись у більші, творять потічки, потоки, а ті – річки, а ріки – море, так і ми творимо сім’ї, родини, рід, а з родів складається велике, святе і рідне всім родам – народ.
Що ж єднає нас усіх у народі, ріднить, як матір дітей? Це – “мова українська, батьківська, материнська”. Відцуратися, забути її-все одно, що зректися Матері. Як сказав поет В. Сосюра,
Без мови рідної, юначе,
Й народу рідного нема.
Без неї ти вже не син свого народу,
ти – ніхто, ти безрідний, грішник,
не вартий ні помилування від Бога,
ні доброго слова від людей.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того люди цураються,
В хату не пускають.
Чужі діти проганяють
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому (Т. Шевченко).
Зректися материнської мови – це все одно, що продати дияволу душу. А диявол спокушає. Хто заплямив свою душу, хоче заплямити всіх довкола себе. Зверніть увагу, хто глузує з рідної мови, розмовляє хоч каліченою, та чужою? Це не корінні росіяни, ні. Це здебільшого наші перевертні, які цураються рідної мови, вважають її менш престижною. Знайте, що таких зневажають у всьому світі. Потрапляючи в таке товариство, тримайтесь з гідністю, говоріть своєю мовою, пояснюйте тим дикунам, що українська мова – одна з найбагатших, найкрасивіших, наймило-звучніших мов світу. А якщо вас називатимуть “білою вороною”, гордо відповідайте: вже краще бути білою, ніж однією з чорних.
Затямте: відступництво – це ганьба не лише вам, а й вашим батькам, родині, роду і народу. Століттями вороги робили все, щоб знищити наш народ, перетворити нас у “Іванів без роду-племені”, без історії, без героїчних традицій, без святині. І лише завдяки нашій мові “козацькому роду нема переводу”. Вам, юним, цей рід продовжувати, його мову, пісню, традиції передати наступним поколінням. Вивчайте, бережіть, любіть духовні скарби свого народу!
Учні.
I.На світі білому єдине,
Як і дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім’я.
II.Прийняли ми дарунок від нені – то мова,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Ваше серце вона осява барвінково,
Будьте вдячні матусі, і дочки, й сини!
III.Любить рідну мову замало.
Потрібно іти на весь зріст
Супроти лихої навали,
Що нищить, отруює, палить
Наш корінь прадавній, наш зміст.
IV.Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе дотла,
Якщо зневажив рідну мову,
Ту, що земля тобі дала.
V.Я без тебе, мово, –
Без зерна полова.
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва.
VI.Як вогонь у серці,
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Фінал. Звучить у записі патріотична пісня у виконанні когось із видатних українських співаків: Н. Яремчука, П. Дворського, Р. Кириченко, Н. Матвієнко чи Т. Петриненка
Без категорії