Дійові особи:
два козаки, перекинчик, циганка, чорт, ангел.
Козак 1.
З новим роком, господарі! В цей святковий новий час
Сам Ісус зійшов на землю, Щоб спасти від гріхів нас.
Вбігає Перекинчик, тримаючи в руках кілька шапок.
Перекинчик.
Спав я міцно,
спав я довго,
А прокинувся – дивлюсь
Феєрверки і ракети,
зірки падають з небес.
Що за диво? Що за свято?
Що за чудо із чудес?
Козак 2.
Вітають народження Христа.
У Вифлеємі, в яслах на сіні,
Народилося Боже дитя.
Перекинчик.
Слава Богу. То зміни влади нема?
Козак 1.
А кого ти мрієш вітати і поклін кому віддати?
Перекинчик.
Та я не знаю… Хто вже є.
Ти скажи мені, козаче,
Яку шапку одягати?
Маю польську і австрійську,
Більшовицьку і російську.
Козак 2.
Тільки української нема,
Ну й продажна ти душа.
Перекинчик.
Та я що… Я що… Я хочу миру.
Козак 1.
Нині вітаєш Ісуса,
А завтра, можливо, і сатану.
Перекинчик.
Релігія і суспільство – то є різні речі.
Козак 1.
Ісус візьме всі наші гріхи на свої плечі,
Він не зрадить, не піддасться втечі,
Не рятуватиме тіло, тільки наші душі,
За нас помре у віці квітучім.
Перекинчик. А що мені робити?
Козак 2.
Вклонися Ісусові сьогодні низенько,
Благай, щоб простив твою душу підленьку.
Ти зраджував матір і батьківський рід,
Порушував заповіді, а це великий гріх.
Перекинчик. А хіба таке прощається?
Козак 1.
Неможливого для Бога нема,
Він радіє, коли очищається душа.
Заходить циганка.
Циганка.
Позолоти ручку, козаче,
Правду-матінку скажу,
Ні словечка не збрешу.
Козак 2.
О, ще одна брехлива душа.
Від вас ніде спокою нема.
Циганка.
Чому нападаєш на циганів, козаче?
Дивись, як твоя Україна плаче,
Як мандрують по Греції, Італії,
Канаді ваші Меланки,
Досягли вже Африки і Шрі-Ланки.
У наймах, у рабстві, гнуть спини свої…
Покинувши рідних і рідні краї.
Козак 1.
Мені соромно, циганко,
І жаль ятрить душу,
Що у наймах мої сестри так
Терпіти мусять.
Циганка.
У найми із власної волі…
Трохи інфляції – і вже плачі, болі.
Краще б взяли землю
Й працювали в полі.
Козак 2.
А ти чому жебраєш і не працюєш у полі?
Циганка.
У кожного народу своя доля.
Споконвіків мандрівниками були цигани,
Чому хлібороби-українці нині ними стали?
Козак 1. Довела матеріальна скрута.
Циганка.
Ой!.. Скажи краще, що матеріальні пута.
Не вистачає на шубу, на дачу, на машину,
Мед ложкою їм зразу подавай.
Його нема…
І ось: «Прощай, коханий край!»
Козак 1.
Не суди, циганко, – така Божа воля,
Що закинула вкраїнок в світи гірка доля.
Там працюють тяжко, важко, навчаються жити,
Свою неньку-Україну ще більше любити.
Як повернуться додому та візьмуть драпаку,
Заходяться замітати свою рідну хату.
Виметуть циганів, хапуг, брехню, підлість, зраду, –
Наші жінки-трудівниці всьому дадуть раду.
Циганка.
Та ну тебе, Перекинчику,
Позолоти ручку, я поворожу.
Всю правдоньку-голубоньку тобі розкажу.
Перекинчик дає гроші, і циганка ворожить.
Стріли Амур вже натягнув на лук,
Крутиться, вертиться, як у пастці павук.
Боязні, страху є повні мішки,
А чорт наставляє ріжки.
Перекинчик. Де? Де?
Козак 1. Он ззаду вже йде.
Циганка. Козаче, не бери його на глум.
Перекинчик. Проте чути шум.
Вбігає чорт.
Чорт.
Ой, холодно надворі, дуже змерз я в пазурі,
Десь би їх мені зігріти, десь когось би ухопити.
О! Тут стільки грішного люду, Перекинчиків, циганів і всякого бруду.
Гей, циганко! Може, мені поворожиш про Амурів план?
Чи заповню я ще нині свій великий чан? Що, оглухла?
Вся дрижиш… Чом, брехухо, ти мовчиш?
Заходить Ангел.
Ангел.
Геть з моїх очей, Антипку!
Бог з небес шле людям світло!
Чорт.
Тут циганка ворожила
І мене розвеселила.
Ангел.
Веселитись йди на морози,
А не в хаті на порозі!
Геть звідси!
Чорт.
Тихо, тихо, вже зникаю,
Я на них десь почекаю.
Вибігає.
Ангел.
Що за ворожіння в цей святковий час?
Козак.
Наш Перекинчик танцює викрутас.
Ангел.
Не за земне нині річ піде,
Бог з небес вам сина шле.
Хто хоче врятуватися, зі мною рушайте,
Моліться, кайтеся, зірку вітайте.
Вона приведе вас до Вифлеєму,
Щоб привітати Божу Дитину.
Заходить пастушок.
Пастушок.
Що за диво нині в місті?
Дивина! Дивина!
Зірка ясла осяває,
Де ягнята спочивають.
Ангел.
Дивини немає.
Зірка добре сяє.
Ні в багача, ні в готелі не знайшлося місця
Для втомленої Марії, що ішла із міста.
Божу Матір не впустили в покої багаті,
Народила вона Сина в яслах, між бидляти.
Козак 2.
Не змінилась людська вдача.
Багатому – шана, бідному – невдача,
Правді – кулю, а сироті – дулю.
Хоч пройшли тисячоліття,
В душах все те ж лихоліття.
Козак 1.
Люди добрі, прощавайте!
Лихом нас не поминайте!
Правду ми несем в оселі,
Будьте мудрі і веселі.
Циганка.
Хай ведуться гроші в хаті,
Будьте щирі і багаті,
Щоби ручку золотили
І циганок не гнівили.
Козак 2.
Я віншую вас добром і долею багатою,
Щоб пишалися усі вами і вашою хатою.
Циганка.
За таке віншування треба золотити,
Щоби мали, господарю, ви що молотити –
Жита, пшениці, ячмені.
Щоб велися в вас корови, кури, гуси, коні.
Ангел.
У новому тисячолітті – духовності міхи,
Правдивості вчинків, заслуженої втіхи.
Козак 1. Христос рождається!
Виходять, колядуючи.