Перше вересня має якийсь магічний підтекст. Перше вересня завжди означатиме початок навчання, вражень, спогадів. Перше вересня звучить так святково і неповторно, ніби симфонії Бетховена. І це зрозуміють, мабуть, не усі. Зрозуміють лише учні і вчителі. Тільки їхні серця здатні відчути тонку музику, яка ллється того дня.
…На шкільному подвір’ї пахне маргаритками, ліліями, трояндами. Пахне свіжими силами, наснагою до праці. Загорілі обличчя, відпочилі руки і голови чекають із трепетом гімну – початку святкової лінійки.
Особливе чекання і нетерпіння спостерігається у наших наймолодших друзів – першокласників. Великі білі банти, білосніжні вишиванки і ще якийсь самотній страх і невпевненість в очах.
Такий же трепет бринить і в одинадцятикласників. Ось до них вже завітало останнє перше вересня. Ось вони вже востаннє стоять на святі першого дзвоника і приймають вітання з новим навчальним роком. Звичайно, буде ще у їхньому житті багато перших вереснів, але такого, такого більше не повториться..
Мить – і всі заспівали нашу національну пісню «Ще не вмерли України…». Ще одна мить – і вже над нами майорить блакитно-жовтий стяг. Гордо і незалежно він простягається аж до небес, аж до хмар.
А потім бере слово директор, священники, голова селища, представник райво Ірина Бобеляк. І всі вони так розумно говорять, що запалюють оті вогники завзятості всередині кожного учня. Вони кидають у наші голови зернята-слова, надіючись діждатися врожаю і зібрати багаті плоди із ниви нашої майбутньої діяльності.
Всі присутні на лінійці заворожено слухають виступ першачків і гучно їм аплодують. Першокласкласників вітають одинадцятикласники і дарують їм сувеніри.
Аж ось і перший дзвоник розноситься по усьому подвір’ї і збирає учнів на перший урок до класу, до місця, де народжуються нові Архімеди, Петрарки, Коперники, Шопени…
Уч.11-Акл. Кишеня Іванна