Мета: розширити та поглибити знання учнів про Українську Повстанську Армію, національно-визвольний рух в Україні; розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином і патріотом України; виховувати любов до рідного краю, своєї Батьківщини.
Обладнання: Клас, де проходить урок, гарно прибраний, висять портрети найвідоміших діячів УПА (Степана Бандери, Василя Сидора, Романа Шухевича); на дошці записана тема уроку і висловлювання.
1. «Коли за всяку кров, пролиту на землі, впімнеться її рід, то яка пімста буде за кров українського народу, пролиту великими потоками тільки за те, що він шукав волі, кращого життя на своїй рідній землі?»
2. Хто нас не ставив на коліна,
Ким не стогнала лиш земля,
І все ж не вмерла Україна,
І вічно житиме вона.
3. Хай нам згадки серця зігріють,
Розбудять наші почуття,
Бо знаймо: ті, що вмерти вміють,
Ті мають право на життя.
Могилам честь!
Полеглим слава!
Живих до праці кличе справа!
4. «Боєць УПА заступив місце мужнього спартанця в історії людства» Тарас Чупринка (Роман Шухевич)
Учитель: Ось і пролунав перший дзвінок нового навчального року, який запросив вас у черговий раз за шкільні парти. Наш сьогоднішній урок, діти, присвячений тим, хто захищав свою Батьківщину, воїнам УПА, 70-річчя створення якої відзначатимемо цьогоріч 14 жовтня. Саме у цей день 1942 р. Сергієм Качинським (псевдонім – Остап) було сформовано перший відділ УПА, а в грудні у Львові на нараді лідерів ОУН (б) було офіційно проголошено про створення власної військової сили. У світовій історії це було унікальне явище – діюча самостійна армія без незалежної держави (учитель зачитує перше і четверте висловлювання з дошки).
Більшість повстанців складали молоді люди віком до 30 років, здебільшого бідні. З самого початку молодих воїнів привчали до дисципліни та відповідальності за свої дії. Порушників ж суворо карали. З початку назва УПА належала збройному формуванню «Поліська Січ» під проводом Тараса Бульби-Боровця, що діяла на Поліссі та Волині з початку війни. Що ж це було за об’єднання? (Розповідь заздалегідь підготовленого учня)
Учитель: У 1942 році УПА розпочинає двофронтову національно-визвольну війну проти нацистів та комуністичного терору московської влади: нападали на німецькі залоги і звільняли полонених, відбивали українських «остарбайтерів» – людей, яких везли на примусові роботи до Німеччини; часто врятовані хлопці приєднувались до УПА. Так із пролитої крові, зусиль і страждань виростала бойова слава воїнів УПА, що лунала теренами України і вселяла у людей віру в краще життя. Як правило, усі воїни УПА мали свої псевдоніми, розкривати які можна було лише після смерті. Так і гинули вони часто невідомими. Девідом для українських повстанців були слова: «Ліс – наш батько, а нічка – наша мати».
Учень і учениця читають вірш Романа Завадовича «Квіти на могилах».
1. Надійшли Зелені свята,
Квіти поле вкрили.
Підуть хлопці і дівчата
На рідні могили.
В тих могилах сплять герої,
Що в чистому полі
Життя дали в лютім бою
За славу і волю.
До них ціла Україна серцем припадає.
Сестра брата, мати сина
Сьогодні згадає.
2. Підуть хлопці і дівчата,
Підуть усі діти
Ті могили привітати,
Хрести замаїти.
Бо за рідний край умерти,
За брата , за друга,
То найбільша в цілім світі
Слава і заслуга.
Учитель: Протягом 1943 року УПА контролює усю Волинь і Поділля. Сила впливу була настільки великою, що німецьке керівництво задумує широкомасштабні операції проти українських вояків. У кінці 1943 року УПА нараховувала вже близько 15 тисяч осіб. Хто ж вони, тодішні керівники УПА? (Індивідуальні повідомлення учнів про Степана Бандеру, Василя Сидора, Романа Шухевича).
Учитель: Кожен воїн УПА складав присягу. (Учень, одягнений у форму члена УПА, зачитує її):
«Я, воїн УПА, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу: боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну державу. У цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя й буду битись до останнього подиху й остаточної перемоги над усіма ворогами України. Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української… Суворо зберігатиму військову й державну таємницю. Буду гідним побратимом у бою та в бойовому житті всім своїм товаришам по зброї. Коли я порушу або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції та спаде на мене зневага Українського Народу».
Учитель: Про цих відважних лицарів, яких Тарас Чупринка назвав мужніми спартанцями, написано багато поезій. Їх автори були часто й самі воїнами УПА, як-от Степан Корнецький (декілька учнів читають уривки із віршів поета-повстанця)
1. Ми знали, що лиш справжні лицарі,
Яких народжує рідна земля,
Здобудуть славу в боротьбі
І гідно захистять права!
2. Бандера твердо поставив чоло проти всіх,
Що на нашу землю сунули, мов тьма,
На відсіч ганебним Берліну й Москві,
Щоб вільною була прадідна земля.
3. Завзятим молодцем був Роман Шухевич,
Він хистом відваги всіх друзів сталив.
Свідомого роду – неначе князевич –
Найчільніші кадри ОУН збагатив.
Ряди борців УПА Чупринка очолив,
Крайову платформу Тур установив,
Усім, хто був гнаний, пристанок вволив
І край наш широкий гідно захистив.
4. Криївки, криївки,
Скільки їх було.
Скрізь по Україні,
В лісах, під кущем,
Під житом у полі,
В городі, в хліві,
Під берегом рову,
Під током в стодолі,
На стрісі, в печі,
Навіть на ріці.
(Коли звучать ці вірші, можна переглядати слайди зі світлинами воїнів УПА).
Учитель: Може, не настільки довершеними є ці поетичні рядки з точки зору римування, але не забуваймо, що творились вони під постійним прицілом смерті.
Учень читає вірш тернопільського поета Зеновія Сердюка «Хлопці з бою ішли»:
Хлопці з бою ішли, з переможного бою,
Де стояли, як мур, плече до плеча.
Йшли повільні й сумні, бо несли із собою
Командира свого, що вмирав на очах.
Вся в сльозах ішла поруч молода медсестричка
Прикипіла до серця її ніжна рука,
На її молодому худенькому личку
Був і біль, і тривога, й розлука важка.
Все, що в торбі медичній з собою носила,
Не врятує його, не відверне біди.
Йшла, як знята з хреста. Тільки Бога просила:
– Милий Боже, врятуй! Він такий молодий!
Йшли сумні чотові, у походах бувалі,
Бо пройшли тисячі і стежин, і доріг.
Мовчки йшли. І думки про відплату снували,
І хилилась трава їм в поклоні до ніг.
Учитель: Під час проведення наступальних операцій відділи УПА всіляко намагалися уникнути боїв із Червоною армією (адже там було багато мобілізованих українців), атакуючи переважно війська НКВС.
Після вигнання гітлерівців з України і відновлення радянської влади УПА перейшла до політико-пропагандистських рейдів теренами України. Загалом за роки існування УПА в її лавах побувало до 400 тисяч осіб. Після війни радянська влада ще більш жорстоко розправлялася з воїнами УПА: полонений розстрілювали відразу або ж прилюдно вішали, під час допитів застосовувались нелюдські тортури, закатованих навіть не дозволяли ховати, а для дезінформації населення формувалися спецбатальйони енкаведистів, що з’являлися в одностроях УПА, несучи усім зустрічним страх і смерть.
Проти знищення ОУН-УПА об’єднались Радянський Союз, Польща та Чехословаччина, а проти непокірної України застосовувались усі найбрутальніші методи: облави, терор, шантаж, отруєння продуктів харчування та медикаментів.
Після смерті Романа Шухевича УПА поступово втрачає значення як бойова одиниця. Останнім її командиром аж до 1955 року був полковник Василь Кук-Коваль (псевдонім Юрій Леміш). Окремі частини УПА зберігали боєздатність аж до кінця 50-х років, а останній повстанець Ілько Оберишин погодився вийти з лісу тільки у 1991 році, після проголошення незалежності України.
Читання учнями оповідання Леоніда Полтави «Найменший вояк» (це оповідання коротке, але доступне і зрозуміле для учнів середнього шкільного віку).
Бесіда за змістом.
1. У якому місті відбуваються події, описані у творі?
2. Чому маленького Влодка виховувала колишня вчителька?
3. Ким працювала названа мама?
4. Як Влодко і його мати допомагали повстанцям?
Учитель: Багато пісень складено про вояків УПА. Послухаймо одну із них (на уроці можуть прозвучати такі пісні: «Ви жертвою в бою нерівнім лягли з любові до свого народу…» або «Хлопці з лісу, ви свободи лицарі, ви за волю України склали голови свої»).
Читання учнями вірша Богдана Стельмаха «Мій народе! Кров’ю вінчано…»
1. Мій народе! Кров’ю вінчано
Кривд і правд твоїх сувій.
Серед болю, серед відчаю
Я – нащадок пізній твій.
Мій народе – паралітику!
З велелюдних роздоріж
Затягли тебе в політику
Як вола – з ярма під ніж.
2. Воля кодлом замаскована,
Тільки й гасла – що гучне…
Мова «язиком» запльована…
Хто почує? Хто почне?
Не пророчу я не вказую,
Лиш болю, бо в серці ссе:
Люди, маєте оказію
Перемислити усе.
3. Лиш вслухайтеся уважніше
Не в позичине «ура».
А рішуче і відважніше –
У Франкове «Не пора».
Не пора лизати задниці
Ні Варшаві, ні Москві.
Не пора державі-страдниці
Бути болем в голові.
Підсумкове слово вчителя: Сьогодні ми з вами, діти, перегорнули яскраві та водночас трагічні сторінки історії УПА. Багато із тих, які боролись за єдину і соборну Українську державу, загинули. У кожного з них були особисті мрії, але найважливішою залишалася одна: щоб рідна земля була вільною, щасливою, незалежною. Не судилось! Не судилось побачити синьо-жовтий прапор – як державний, тризуб – як герб, а «Ще не вмерла України…» – як державний гімн. Помирали у тюрмах від ворожих куль, горіли у вогні від нестерпного болю, гинули далеко від рідної землі, як вигнанці, помирали і пізніше від незагоєних ран і гірких спогадів, що ятрили душу. (Зачитую з дошки рядки):
Хай нам згадки серця зігріють,
Розбудять наші почуття,
Бо знаймо: ті, що вмерти вміють,
Ті мають право на життя.
Могилам честь!
Полеглим слава!
Живих до праці кличе справа!
До праці, до відродження, до нових випробувань, які ми повинні витримати, щоб не втратити своєї державності, закликають нас воїни УПА. На їх героїзмі ви повинні виховуватись і не забувати, що Україна – це наша Батьківщина.
Використана література:
1. Герої України в казках та легендах: Для молодшого та середнього шкільного віку.-Львів:Аверс,2006.-360с.
2. Ідзьо В.С. Українська Повстанська Армія – згідно зі свідченнями німецьких та радянських архівів. Монографія.- Львів:СПОЛОМ, 2005.-208с.
3. Сердюк Зеновій. Найгероїчніша і найнародніша: Вибрані вірші.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2007.-144с.
4. Світ дитини. №6, 2012.
5. Світ дитини. №7-8, 2012.
6. Українська Повстанська Армія.- Харків: Промінь, 2007.-112с.
Ірина Шумило, вчитель української мови та літератури спеціалізованої школи №8 м.Червонограда