Мета: поглибити знання учнів про історію виникнеиия і боротьби УПА; розвивати вміння шукати інформацію, виокремлювати головне, критично осмислювати, виступати з повідомленнями, робити висновки; сприяти формуванню в учнів національної самосвідомості, патріотизму, шанобливого ставлення до учасників національно-визвольних змагань, активної громадянської позиції.
Форми, прийоми і методи: бесіда з елементами дискусії, випереджувальні завдання – повідомлення учнів, рольова гра, робота в групах, «мікрофон», «незакінчене реченя», ПРЕС
Епіграф
Простіть за те, що півстоліття
Не знали, хто ви, звідкіля,
Як умирали й боронили
Вкраїну – матір і життя.
Обладнання: карта України, виставка літератури про національно-визвольні змагання 40-50х рр., портрети С.Бандери, Р.Шухевича, фільм О,Янчука «Нескорений», відеокліп пісні О.Смика «Сніги, сніги…», проектор, екран.
План уроку
1. Вступне слова вчителя, окреслення проблемних питань
2. Виступи учнів з попередньо підготовленими повідомленнями
3. Інсценізація
5. Рольова гра «Згадують свідки…»
6. Запрошення до слова ветеранів визвольних змагань
7. Перегляд фрагменту фільму «Нескорений»
8. Обговорення проблемних питань, підсумки уроку, відеокліп
Хід уроку
І Організаційний та мотиваційний етап
1. Створення емоційної атмосфери уроку.
Слухання запису повстанської пісні «Ой у лісі, на полянці…»
2. Актуалізація досвіду учнів
Бесіда:
– Чи подобається вам пісня? Про які події йдеться? Що вас вразило у ній?
– Що Ви знаєте про УПА? Звідки ви дізналися про ці події?
– Які сучасні фільми, книги присвячені боротьбі повстанців?
– Можливо, хтось із ваших родичів брав участь в УПА, визвольних змаганнях 40-50років? Як вони це згадують?
3. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Щоб будувати майбутнє, треба знати своє минуле. До недавнього часу перед нами була закрита справжня велична, героїчна, прекрасна і трагічна історія нашого народу. Сьогодні маємо можливість пізнати одну з її сторінок – боротьбу Української Повстанської Армії.
Цю армію називають армією безіменних, бо, ведучи боротьбу з двома жорстокими тоталітарними режимами – фашистським і більшовицьким, в умовах підпілля, кожен повстанець, від головного командира і до рядового вояка, мали псевдо, для ворогів і для своїх. Тільки після смерті повстанця дозволялося розкрити його справжнє ім`я і прізвище, за умови, що це не призведе до репресій його рідні і не пошкодить повстанській справі.
Невблаганний час стирає прізвища і дати навіть з надмогильних плит. Нашим обов`язком є пізнати і передати нащадкам сторінки тієї епохи, що називається історією УПА
4. Формулювання очікуваних результатів.
– Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку, який присвячено 70-річчю створення УПА? Підказкою може слугувати епіграф нашого уроку. (Відповіді учнів – за допомогою методу «мікрофон»).
Отже, наші з вами очікувння від уроку в основному збігаються.
Ми хочемо дізнатися:
– Де і чому виникла ця армія? За які ідеали і в яких умовах боролася?
– Чому так довго правда про УПА перекручувалася? Кому це було вигідно?
– Яким є ставлення сьогодні у нашому суспільстві до учасників УПА?
ІІІ. Осмислення нового навчального матеріалу.
Учитель На ці запитання спробуємо дати відповідь.
1. Виступи учнів з повідомленнями про причини створення УПА.
Учень. У результаті секретних домовленостей Ріббентропа-Молотова між більшовиками і фашистами Червона армія, за словами Кремля, “визволила” Західну Україну 17 вересня 1939року, і після цього почалися масові арешти та вивезення до Сибіру всіх, на думку Москви, політично неблагонадійних та їхніх сімей. 22 червня 1941 року почалася війна, уряд СРСР розв`язав руки працівникам органів репресій, і протягом кількох днів безперестанно у тюрмах чули мотори автомашин, щоб заглушити крики і плачі катованих в`язнів.
Кров замучених текла по тюремних коридорах. Кати змагалися у винахідливості тортур. Вина в`язнів була хіба в тому, що народились українцями, виховувалися в любові до свого народу і були безкомпромісними у цих почуттях.
Я, мамо, під муками ката
Своєї душі не зламав,
Як стали судити прокляті,
Пощади життя не благав…
Ця пісня облетіла тюрми Лонського, Бригідок, Замарстинова, Золочева, Дрогобича, Чорткова, Тернополя, Бережан, Луцька, Станіслава, Умані. З 1939 по 1941рр. населення західних областей України зменшилося на 700 000 осіб.
Учень. 30 червня 1941 року С. Бандера таємно прибув до Львова, де без згоди Берліна були проголошені Акт Української Державності. У плани німців не входило створення держави для українців. Гестапо жорстоко розправлялося з українськими патріотами.
15 членів ОУН – організації, що боролася за незалежність України, окупанти розстріляли, Лідерів самостійницького руху С. Бандеру, Я. Стецька, 300 членів ОУН фашисти вивезли до концтабору Заксенгаузен, де замучили двох рідних братів С. Бандери. У Києві розстріляли поетесу Олену Телігу, в Горохові повісили десятки членів ОУН, у Львові – замучили нашого земляка із Сільця крайового провідника ОУН Івана Климіва-Легенду…
Учень. Здавалося б, що такий жорстокий терор німецьких окупантів морально зломить український народ, зокрема його авангард – самостійницький рух. Та навпаки, він міцнішає. Ідея бандерівців створити українську армію була небажаною для німців, тому вони намагалися перетворити новостворені українські легіони у залежну від них поліцію, а члени цих легіонів на Волині переходять у підпілля. Командує ними сотник Роман Шухевич. Вони стали основою першого збройного підрозділу Української Повстанської Армії. Цілі їхньої боротьби засвідчив гімн цієї армії. (Звучить запис, учні слухають гімн стоячи).
Зродились ми великої години
З пожеж війни і з полум`я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гніт і гнів на ворогів.
І ось йдемо в бою життєвому,
Тверді й міцні, незламні, як граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Веде нас в бій борців упавших слава
Для нас закон найвищий і наказ:
Соборна Українськая Держава,
Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ.
Учитель. За кордоном українці офіційно святкували день становлення українських військових сил 14 жовтня, адже 14 жовтня 1942 року утворилась УПА. Символічно, що ця дата припадає на Покрови Святої Богоматері, яка в усі часи була нашою заступницею і покровителькою. У момент створення УПА німецькі війська стояли під Сталінградом, отже, УПА планувала спрямувати свою зброю перш за все проти німців. Великим був наплив молоді у ліси.
2. Інсценізація ( Мати проводжає сина до лав УПА)
Ти йдеш, мій сину? Що ж… Іди здоров!
Тебе спиняти я не маю права.
Даремний жаль, як кличе слушна справа,
Як з України ворог точить кров…
Твій батько вік свій скоротав в ярмі.
І вмер, не чувши заклику до зброї.
Сьогодні дивом взялися герої,
І рвуться пута в віковій тюрмі.
З могил війнув лицарський гордий дух –
Воскресли сотні… Лопотять прапори,
І пісня віри в`ється понад гори,
Горить завзяттям давній слабодух.
Ідеш вже сину? Що ж… іди… здоров!
Я радуюсь, хоч серденько зранене,
Та тям собі, що ти один у мене…
Хоч врешті… Що ж! Пречиста – твій Покров…
3. Виступи учнів з повідомленнями про боротьбу УПА
Учень. Про масштаби організації збройної боротьби УПА свідчить її територільне структурування: УПА-Північ (Волинь, Рівненщина, Житомирщина), УПА-Захід (Дрогобччина, Львівщина, Тернопільщина, Івано-Франківщина, Закарпаття, Чернівці), УПА-Південь (Вінниччина, Хмельниччина)., УПА-Схід (окремі повстанські загони на Київщині, Чернігівщині). Обізнаність вояків УПА з лісовими масивами, вмілі прийоми ведення партизанської війни, тісний контакт з населенням часто забезпечували перемогу над ворогом. Лави УПА досягали в окремі періоди 100 тисяч вояків-добровольців. Після реорганізації восени 1943 року УПА стала армією високої дисципліни. Вживання алкоголю було заборонене. Рідкісним явищем було куріння. Серйозні аморальні вчинки, мародерство каралися смертю. Зброю ця армія здобувала у сутичках з ворогом. (Демонстрація та коментар світлин вояків УПА)
Відділи УПА нападали на гестапо в райцентрах, звільняли політичних в`язнів, вели бої з німцями в районах комунікаційних шляхів, які мали військове стратегічне значення. Бойові дії УПА на прифронтових територіях Волині і Галичини завдавали німцям матеріальної, а ще більше моральної шкоди, бо вони вважали Західну Україну мостом на схід.
(Звучить повстанська пісня « Вже вечір вечоріє…»)
Учень. У результаті літньої кампанії 1944 року Червона армія просунула фронт на Захід, і основні сили УПА опинилися в тилу, на території, де знову запроваджувався сталінсько-беріївський режим. Це була конфронтація непримиренних, але нерівних сил. Про повстання не могло бути й мови, бо це спричинило б загибель населення Західної України. Щоб уникнути ударів, велика частина повстанців перейшла в Карпати. Активна тактика в боротьбі з німцями змінилася оборонною і зводилася до захисту від переслідувань військ НКВД – особливої каральної структури головорізів.
Фашисти хотіли стимулювати боротьбу УПА проти більшовиків: друкували похвальні статті у пресі, пропонували повстанцям зброю. Але Роман Шухевич цю пропозицію відхилив, заявивши, що УПА і далі знаходиться у стані війни з фашистською Німеччиною.
Велика частина сил УПА перейшлиа через Угорщину, Чехословаччину на Захід, повстанці зазнали великих втрат. Декотрі дісталися до Канади, США, Великобританії. Тільки невеликі відділи УПА залишилися в підпіллі, в Карпатах і глибоких лісах Волині. Не покинув Україну головнокомандуюч УПА генерал Роман Шухевич, його псевдо – Тарас Чупринка. Він загинув під Львовом у селищі Білогорща, до кінця розділив долю свого народу, котрий нищили, котрим заселяли сибірську тайгу, заповнювали тюрми і концтабори.
Учень. Ніч провесни, березень знов наступає,
Не спить Білогорща. В лісі сторожа
І бункер зі штабом УПА не дрімає.
Тут мозок і серце, й каральна рука!
Вмить ліс пробудився не сяйвом світанку –
Вогнем автоматів, розривом гранат…
І смерть починає свою брати бранку,
Валом емведистів у наступі кат.
Не ніч горобина жбурляє громами, –
Міць помсти і пекла розбещений шал…
– Хай небо від кривди здригнеться над нами!
У бій рукопашний веде генерал.
Як сонце котилось над лісом поволі
В пухкий перелив серпанкової мли,-
Дзвіночки підсніжні дивуються кволі;
– Чом маки червоні в снігу розцвіли? –
О ні! Звершити пам`ятник – замало!
Мале, безкриле слово «генерал».
Чупринка – той, котрим зарокотало,
Натхненник визволу, наш Ганнібал!
Учитель У 1946 році для знищення УПА більшовики стягнули у Західну Україну понад півмільйонну армію військ НКВД, танкові з`єднання і почали велику блокаду, в ході якої було застосовано всі можливі засоби терору і провокацій навіть щодо мирного населення.
4. Рольова гра « Згадують свідки…»
Учень. Я, Степан Паньків з села Підгорище свідчу про смерть своїх братів. Кінець липня 1946 року, темна і тиха ніч. У селянській хаті спить вдова – моя мати Марія Паньків та мій 15-річний брат Ярослав, якому й не сниться, що цієї ночі він буде розстріляний. У двері постукали і в хату ввійшли енкаведисти, які видавали себе за бандерівців. На запитання, де мій старший брат, мати розповіла, що за відмову служити в Червоній Армії Григорія впіймали більшовики, поламали руки, ноги, зв`язали колючим дротом, а потім відрубали руки й голову. Так розповідала мати, аж поки не прокинувся Ярослав, впізнав енкаведистів і став штовхати маму, шепочучи: “Мамо, мовчіть!”. Вхопили кати Ярослава, а він голосить: “Мамо, я пропав!”, бо носив Григорієві їжу, якою той ділився з повстанцями. Ярослав знав місце схову. В лісі енкаведисти розпікали його залізними прутами, обрізали йому вуха, викололи очі, відрубали руку. Хлопчина стікав кров`ю, намагався в шоку тікати, але кати його розстріляли. А через півроку схопили мене в машину і завезли до Львова на вул. Дзержинського в НКВД на допит. Я підписав протокол, що братів моїх Григорія та Ярослава вбили бандерівці, і мене відпустили, сказавши, що коли ще раз сюди потраплю, то живим не вийду. Я зрозумів, що треба мовчати і мовчав 44 роки.
Учень. Я, Василь Кубів із села Деренівка на Тернопільщині пригадую:
Мої односельчани були учасниками національно-визвольних змагань 1941-1951 років. Перший бій дали повстанці ранком 24 червня. Енкаведисти захопили тоді повстанця, диригента сільського хору Степана Серафина. 6 днів і ночей катували його чекісти в районній тюрмі. і коли мертвого привезли односельчани додому, то побачили сліди знущання, тіло було проколено раз по раз штиками. На його могилі побратими по зброї, більша частина хористів дали присягу. І вони дотримали її. Прикладом може бути ранок 10 листопада 1946 року. Коли було розкрито бункер районного провідника Івана Мороза: він вийшов до озброєних кулеметами солдатів і виголосив патріотичну промову. Увійшовши в бункер разом з чотирма іншими повстанцями, підірвали себе.
Учні. Сповий, рідна мамо, в яркі рушники
Портрети коханого й брата…
Нові з автомата мережу квітки
На грудях загарбника-ката.
Звірів лютий ворог, шалів, сатанів,
Міста спопелявши вогнями,
Три армії в нетрі карпатських лісів
В облаву пославши за нами.
Ми бились, хоч знали: нема вороття,
Але не благали пощади,
Останнім набоєм прощались з життям,
Несплямлені ганьбою зради.
Не плач, моя мамо, даремно не жди,
Не мрій про маленькі внучата…
Кохання пал чистий, мов крапля води,
Згасила остання граната.
Учениця. Я, Ганна Бардин-Іваницька з села Дмитровичі Мостиського району Львівської області. свідчу:
Моя сестра Стефця Бардин була зв`язковою УПА. В 1947 році сестру арештовано з 10 класу Судово-Вишнянської середньої школи. Привезли її більшовицькі кати до рідної оселі і на току в стодолі так били, що була вся синя. Потім кинули на фіру у повезли у тюрму до Судової Вишні, звідки вона втекла з КПЗ (чи може хлопці з УПА допомогли) і пішла у підпілля. Де вона? Чи загинула, чи десь у світі ще живе, не знаємо. Матуся наша дорога – все як чайка плакала і її шукала і чекала. Не дочекалася, не дошукалася…
Учні. Ми, діти, у першій половині червня 1945 року біля підніжжя гори Маківки пасли корів і бачили, як з лісу вийшли озброєні люди в мазепинках і з тризубами. Вони зупинили фіру, на якій Марія Савчин везла молоко, що його здавали селяни до Тухлі. З грубою лайкою вилили молоко, щоб не везла москалям, і підійшли до 18-річного Олексія Савчина. Назвались повстанцями і веліли Олексієві йти до жінок і принести їжу. Олексій зайшов до Палагни Левак, в якої знаходилась Ольга Кремінська, що чекала дитини, а чоловік її воював в УПА. Вони разом з Миколою Савчиним понесли обід до підніжжя Маківки, а там вийшли з лісу знайомі вже «повстанці», схопили їх і затягнули в кущі, де в засідці сиділо багато енкаведистів. Ольга, Микола і Палагна кинулись тікати. Ольгу вбили, Миколу і Палагну погнали в Славськ, невдовзі з ними розправились. Олю вночі забрали односельці, обмили, одягли, принесли до церкви і поховали разом з ненародженою дитиною.
Учениця. Я, Анна Плечій, жителька села Головецько Сколівського р-ну, свідчу: 6 січня 1951 року загинув мій брат Іван Плечій разом з побратимом Лук`яном Марочканичем. 100 автоматників оточили будинок, де знаходились повстанці. Хлопці відбивали атаки, тоді енкаведисти підпалили будинок і стодоли. В останні хвилини свого життя хлопці заспівали “Ще не вмерла Україна…”, гукнули востаннє “Слава Україні!”. Лук`ян підірвався гранатою, а Іван застрелився. Вмерли, але не здалися. Мати і сестра бачили, як гинув і горів Іван, але порятувати не могли. Сестра впала на землю, почорніла від горя, додому вже не змогла дійти, а через місяць померла. Вороги заарештували маму, цілий рік тримали в катівнях, а 52-го року вивезли до Сибіру. А мене запроторили до тюрми, а тоді відправили в совєцький концтабір на Далекій Півночі. Осліпла з голоду, оглухла з холоду. Уся моя родина була знищена, одна я вижила, дочекалася побачити омріяну волю. Хай знає вся Україна, як жили, боролись і вмирали мої краяни.
5. Доповнення вчителя про терор щодо мирного населення.
Методи одержання інформації у енкаведистів були відпрацьовані до тонкощів, місяцями і роками вели слідство, застосовуючи незбагненні засоби, заставляючи людину підписувати на себе те, чого зовсім не було. Крім того, всім добре відомо про спеціально вишколені підготовлені провокаційні групи, закинені на Західну Україну, що полювали на недосвідчених патріотично вихованих запальних юнаків і дівчат.
Згідно з останньою інформацією, у Києві від 1944 р. до 1950 р. була “Сербія”. Так звали якусь слідчу тюрму чи окреме відділення тієї тюрми. В “Сербію” потрапляли люди, про яких думали, що вони багато знають цінних секретних матеріалів і до нічого не зізнаються. Там застосовували особливі методи. Як-от, китайські тортури. Людину прив`язували так, що вона зовсім не рухалася, а на її голову краплями падала вода. Спочатку людина болю не відчуває, а через деякий час та крапля б`є як молотом. Людина божеволіє і підписує, що захочуть.
Спецкамера. В цій камері був великий металевий бак, наповнений водою з льодом. Сюди приводили двох чоловіків. Одного роздягали і кидали в цю холодну воду, а другого змушували дивитися. Продержавши людину кілька годин в холодній воді, починають під баком палити вогонь і нагрівають до кипіння.
До дівчат застосували інший метод. У камері була яма, в якій спеціально тримали багато голодних щурів. Приводили двох дівчат і одну з них роздягали і зв`язану опускали в цю яму. Голодні щурі хмарою кидалися на дівчину і шматували її тіло. За кілька хвилин залишалася купка кісточок. Її супутниця, побачивши таку сцену, непритомніла, і важко сказати, чим закінчувалося слідство.
Боротьба за незалежну Україну, пережиті муки і страждання повстанців, мирного населення, яке їх підтримувало, описано в романі Івана Багряного «Сад Гетсиманський», Романа Іваничука «Вогненні стовпи», Оксани Забужко «Музей покинутих секретів», інших творах, які представлено на нашій виставці.
Учень. Од болю сонце аж руде,
Довкола світ – як зал набитий,-
Злочинці, встаньте, суд іде,
Щоб вас за злочини судити!
За ваші руки, що в крові
По лікті трусяться від люті,
Той суд вершитимуть живі,
І мертві, путами закуті.
І ті, що вирвалися з пут,
І ті, що встали з домовини,
Ідуть, воскреснувши на суд,
Щоб вам засвідчити провини.
За люд голодний у сльозах,
За вирване коріння роду,
За вбивство сонця в небесах
Та віри й пам`яті народу.
Вони вам свідчитимуть, де
Й коли вели їх на розп`яття!
Злочинці, встаньте: суд іде!
Аби вам винести прокляття!
Учитель. Більшовицька червона імперія, що збиралася загарбати весь світ, виявилася неспроможною примусити до капітуляції хоча б один відділ УПА, яка героїчно боролася з загарбниками на 2 фронти: проти фашистів та каральних загонів НКВД ( і майже ніколи не вступала в бої з частинами Червоної армії). І видається фантастичним, що така нечисленна (щодо своїх противників) військова асоціація змогла встояти сам на сам з поневолювачами біля 10 років (1942-1952, а окремі групи трималися до 60-х років) у той час. як німецький вермахт, що мав під собою майже всю розвинену Європу, протримався у війні неповних 4 роки!
Радянська пропаганда очорнювала діяльність служби безпеки УПА, закидаючи їй терористичні акти, проте, якщо вони були, то перевжно до тих, хто знущався над мирним населенням, насаджував сталінські порядки. Як бачимо зі свідчень, часто енкаведисти, щоб підірвати довір’я і підтримку людей (бо жодної іншої підтримки повстанці не мали) видавали себе за повстанців і жорстоко знущалися над місцевим населенням, компроментуючи цим УПА.
6. Робота в групах, обговорення проблемних питань, фрагменту фільму.
Перед тим, як переглянемо фрагмент фільму, подумаймо над питаннями:
– У чому сила вояків УПА? Чому упродовж 10 років їх не могли подолати 2 озброєні тоталітарні системи?
– Які причини поразки армії УПА? У чому її слабкість?
– Чому за 20років незалежності України вояки УПА не прирівняні у правах до ветеранів ІІ світової війни? Чи справедливо це?
– Як ви ставитеся до скасування звань Герой України С.Бандері, Р. Шухевичу?
– Що ви думаєте про конфронтацію у суспільстві щодо питань мови, віри, УПА? Кому це вигідно? (відповіді учнів, метод ПРЕС)
7. До нас завітали вояки братства УПА. Запрошуємо до слова ….
ІІІ. Підсумки уроку
– Що нового ви сьогодні дізналися?
– Що найбільше вразило, запам’яталося?
– Яке питання ви хочете поставити воякам УПА?
– Які думки у вас з’явилися після почутого і побаченого?
– Продовжіть речення «Мої очікуванн від уроку…»
Підсумкове слово вчителя. Отже, боротьба УПА була справедливою і визвольною. Це боротьба поневолених проти поневолювачів. Українці боролися на своїй рідній землі проти гітлерівського і сталінського насильства, вони не йшли звгарбувати, вони боронили своє. Це було не бандформування, а незалежна армія, високоорганізована, яка мала свою символіку і програму боротьби. Єдиним союзником і опорою УПА було населення України
Ідеологи СРСР зробили все, аби очорнити і викреслити з пам`яті народу цілий період його історії. Настав час змити цей бруд з імен десятків тисяч людей, котрі боролися за свободу і воліли вмерти стоячи, ніж жити на колінах.
Пропоную вшанувати пам`ять вояків УПА хвилиною мовчання..
Якою має бути наша громадянська позиція, щоб не втратити України незалежної, про яку мріяли вояки УПА, гадаю, нам підкаже пісня нашого сучасника Олександра Смика (на завершення уроку – відеокліп пісні «Сніги, сніги…)
Використана література
Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. – К.: Дніпро, 1996
Скасків Г. За публікаціями газети «Україна молода» про ОУН-УПА (дві колонки з продовженням). – 1992
Товстий В. Українська Повстанська Армія. – Харків: Промінь. -2007.
Поезії про повстанців О.Бабія, Р.Купчинського, Дана Мура, О.Смика та інших.
Матеріали інтернет-ресурсів: світлини, пісні, фільм «Нескорений», відеокліп.
Надія Пащук, методист Інформаційно-методичного центру освіти м.Червонограда