Світ не дез добрих людей (10 кл.)

У категорії- бесіди
Автор Галина

Мета: формувати моральні основи дитячої особистості засобами слова; сприяти вихованню доброї, чуйної, лагідної людини; розвивати культуру мовлення, спілкування і поведінки учнів; виховувати потребу в самовдосконаленні та самовихованні.

Обладнання: грамзапис пісні Теодора Кукурудзи «Світ не без добрих людей»; «Дерево мудрості» (на гілках якого висять написи мудрих висловів: «Добре Ім’я краще від багатства», «Нічого так дешево не дається і так дорого не цінується, як ввічливість», «Хто людям добра бажає, той і собі має», «Життя дано людині на добрі справи», «Світ не без добрих людей», «Усе добре пам’ятай, а зла уникай», «Посієш учинок, виросте звичка», «За добро добром платять», «З добром дружись, а лихих — стережись»); словник; гра «Виправ помилку»; роздатковий матеріал «Правила доброго чарівника».

Учитель. Діти, перш ніж розпочати наше заняття, привітаймося один з одними. (Діти вітаються.) Привітно всміхнувшися, ми побажали одне одному доброго дня.
Як ви думаєте, від чого так повіяло теплом? Від чого на краплину сонця, на краплину щастя збільшилось у світі? Від чого на краплину радіснішим стало наше життя? — Так, навіть від одного доброго слова стає краще й тепліше на душі.
А чи завжди ми буваємо добрими одне до одного?.. Один мудрець сказав, що людина — це її вчинки. Усе своє життя люди пізнають, що таке добро і зло, гарно і погано… Але шлях до доброти непростий і не завжди легкий, тому треба вчитися доброти, учитися бути уважним до людей, берегти і дбати одне про одного.

Учень:

Для краси народжується квітка,
Для родини народжується рід,
Для польоту лебідь і лебідка,
А людина — для добра та щастя.

Учитель: Сьогодні ми спробуємо зробити ще декілька кроків на шляху доброти. А в помічники я пропоную взяти: мислення, увагу до слова, творчість і фантазію. Ми вчитимемося спостерігати, згадувати, думати, творити, відчувати, робити висновки.

…Здавна на Землі цінувалося праведне життя — життя чесне, щире і правдиве. Завжди користувалися повагою люди, готові прийти на допомогу, добрі, привітні, ввічливі, тактовні, вдячні, чесні, терпимі, щедрі. Дуже важливо вміти втриматися від шкідливих звичок, учинків та лихих намірів. Очевидно, ви знаєте, що за свої вчинки треба відповідати перед Богом, людьми, своєю совістю. Зло завжди буде покарано… Але як учинити щодо людей, які нас образили? Відповісти образою на образу? Помститися?

Зло породжує тільки зло… Кращим за помсту є прощення. Тому треба вчитися перемагати свій гнів, бути поблажливим, терпимим до ворогів і не брати прикладу з тих, хто вас зневажає чи кривдить. Здатність людини прощати ближньому зло, не мститися йому, утримуватися від сварки — свідчить про силу та красу людської душі.

Учень: Сказав мудрець:

«Живи, добро звершай!
Та нагород не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізя від мавпи й звіра.
Хай оживає істина стара —
Людина починається з добра!»

Учитель: З давніх-давен стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя були основою життя, і про це народ висловлювався в усній народній творчості. Вашим домашнім завданням було відшукати й підготувати прислів’я та приказки про добро і зло.

Учні. Добро довго пам’ятається; Хто людям добра бажає, той і собі має; Не одежа красить людину, а добрі діла; Зла людина зліша вовка; Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла і сподівайся; Злі язики страшніші зброї; Поведінка — це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя.

Учитель. Я вам нагадаю ще таке народне прислів’я: «Мудра людина не завдасть образи, а мужня — не стерпить її». Як ви його розумієте? (Міркування учнів). Тобто розумна людина ніколи нікого не зневажатиме та зверхньо не ставитиметься до інших.

Тож розважимося і пограємо у гру «Виправ помилку». Ви маєте знайти початок прислів’я у правій колонці, а його закінчення — у лівій.

Добре слово і безмежна.
Вітер рушить гори, мороз зігріє.
Сила слова що дощ у посуху.
Тепле слово і в залізні ворота відкриває
Добре слово людині а зле руйнує.
Добре слово дім побудує яким відкривають серця
Слово — ключ, а слово — дружбу.
Мале зле слово велику образу творить.

А зараз, діти, давайте поміркуємо вголос. Які якості людської поведінки ви б віднесли до доброти?

(Чесність, вдячність, щедрість, привітність, працелюбність, терпимість, милосердя.)

Чи можна прожити без доброти? Чому?

(Без доброти люди були б злі, жорстокі, байдужі, було б важко так жити.)

Що означає бути добрим?

(Це вміти бачити, відчувати того, хто потребує нашої допомоги, наших добрих слів і вчинків. Треба вчитися не бути байдужим, творити добро.)

Кого в нашому класі можна назвати добрим?

На що, на вашу думку, схожа доброта? Мені здається, що на усмішку матусі, а вам?

Учень:

Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли на радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово,
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти!

Учитель: Пригадайте якийсь випадок із вашого життя чи життя товаришів, пов’язаний із людською добротою, який вам особливо запам’ятався.

(Учні розповідають.)

Учитель. Діти! А чи знаєте ви, що слово – це справжнє диво. Воно може бути другом, а може бути ворогом. Словом можна потішити, підбадьорити, підняти зі зневіри людину, а можна образити, завдати смутку, поранити і навіть убити. Ось як образно і вдало висловлюється про слово великий педагог, письменник В.Сухомлинський:

«Слово — найтонше доторкання до серця, воно може стати І ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом. Мудре І добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу І безнадію й одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати усмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі… Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину».

Учень:

Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим,
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану.
Чи перший біль, чи то останній —
Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке —
Короткі в нас слова черстві.

Кажімо більше ніжних слів…

Учитель: Зауваження слід давати дуже обережно, тактовно, щоб людина не образилася (обов’язково наодинці, а не при сторонніх). Зауваження слід робити лише стосовно поганих звичок, рис характеру, які людина може виправити, і в жодному разі щодо вад її зовнішності.

Діти, а чи знаєте ви, що кожен із вас може бути добрим чарівником? І для цього зовсім не потрібна чарівна паличка. Бо чарівник — це добра людина, яка дарує радість іншим. І я вам можу підказати правила для чарівника.

1. Правила доброти.

  • Подивися навколо — хто потребує поради, доброго слова, співчуття, допомоги.
  • Постав себе на місце іншого. Зрозумій і виконай його бажання.
  • Прощай помилки іншим. Принеси іншому радість.

2. Правила чесності.

  • Сказав — зробив.
  • Помилився — визнай.
  • Забув — попроси пробачення.
  • Говори те, що думаєш.
  • Не впевнений — не обіцяй.
  • Не можеш сказати правду — поясни, чому.
  • Не видавай чужу таємницю.

3. Правила ввічливості.

  • Ввічливість — це вміння поводитися так, щоб іншим було приємно, затишно з тобою.
  • Будь завжди привітним: вітайся при зустрічі, дякуй за допомогу, відходячи — попрощайся.
  • Не примушуй за тебе хвилюватися. Ідеш — скажи, куди йдеш та о котрій годині повернешся.
  • Не капризуй і не бурчи. Твоє капризування може зіпсувати настрій іншим.

Учень:

Для зла й неправди
Планета замала!
Творіть добро, добро плекайте, люди!
Садіть сади, нехай для внуків буде
В плодах частинка вашого тепла,
Ростіть дітей,
Бо то однині — ти!
В обличчі іншім – ми, у іншій долі.
Хай не зболять їм наші з вами болі,
Хай діти будуть справжніми людьми.
Творіть добро для тих, хто поруч йде,
Хто ділить хліб із вами чесно — навпіл,
Єдиного навчіться — віддавати,
Не бійтеся — ніщо не пропаде,
Ніщо не піде в тлін, в траву —
Повернеться, умножене стократно.
На те воно й добро, щоб проростати,
Тому й людське, що люди ним живуть.
І може, тому розквітають квіти,
Перед якими відступає зло.
Творіть добро! Творіть, творіть добро!
На те ми й люди, щоб добро творити!

Учитель: Підступне зло на Землі, але невтомні й непереможні сили добра. А починається боротьба зі злом найперше з подолання у собі таких простих, звичайних, загальнолюдських вад, як заздрість, лінощі, байдужість, нечесність, хитрість, лукавство. Пам’ятайте! Щоб люди поважали вас, приязно ставилися до вас, завжди дотримуйтеся золотого правила вихованості: «Ставтеся до людей так, як би ви хотіли, щоб люди ставилися до вас!»

ДІТИ, ще раз повторимо і запам’ятаємо прислів’я і приказки про добро.

(Учні знімають і зачитують написи з «Дерева мудрості». Лунає пісня Теодора Кукурудзи «Світ не без добрих людей», діти підспівують.)

Хай мудрість та доброта стане вам девізом у житті!

Бути на Землі людиною (10 кл.)

У категорії- бесіди
Автор Галина

Мета: виховувати у дітей людяність, гуманізм у стосунках, доброзичливість, повагу до людей, великодушність та самопожертву, скромність. Навчати оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги, пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього корисного, морального; бажання назавжди зберегти людську гідність.

Форма проведення: філософський діалог з елементами рольової гри.

Обладнання: музичне тло, атрибути філософа (свічка, бейджик, окуляри), символ квітучого дерева.

Вихователь. Добрий день усім присутнім гостям та вам, діти. Сьогодні ми з вами спробуємо перебрати на себе роль філософа. Ми міркуватимемо над темою «Бути на землі Людиною».

Не одне покоління замислювалося над питаннями: хто така Людина; для чого вона живе на Землі; що значить бути справжньою Людиною?

Проблема Людини й людяності хвилювала людство в усі часи. Ще в V ст. до н.е. китайський філософ Конфуцій писав про те, шо «потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість».

Що ж таке людяність, на вашу думку?

(Діти висловлюють свої міркування.)

Вихователь. Отож, бути людяним – це оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємної допомоги, радіти успіхам ближніх; любити та жертвувати, плакати та сміятися, переживати та сподіватись. Як кажуть:

Не віджени колючим словом
Того, хто руку подає, —
Так можна навіть випадково
І щастя втратити своє.

Для чого живе людина? Який же слід повинна залишити вона на Землі?

Перш ніж ви почнете міркувати над цим запитанням, я прочитаю вам притчу В. Сухомлинського.

Старий Майстер побудував кам’яний будинок. Став та дивується зі сторони. «Завтра в цьому будинку поселяться люди», — думав із гордістю Майстер.
А в цей час біля будинку грався семирічний Хлопчик. Вік скочив на щойно цементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою.

— Навіщо ти зіпсував мою роботу? — з докором запитав Майстер.

Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїжджав із міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив’язувався — ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав Літній Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому відвідати свою Батьківщину. Приїхав Чоловік на рідну землю. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі тільки плечима знизують — ніхто не пам’ятає цього чоловіка.

Зустрівся по дорозі старенький дідусь та й запитує:

— Щось, можливо, ти залишив після себе? Чи є в тебе син чи
донька?

— Ні, не маю я ні сина, ні доньки, — відповів Літній Чоловік.

— Можливо, ти посадив у нашому селі сад чи бодай деревце?

— Ні, не посадив я саду…

— Можливо, ти поле засіяв?

— Ні, не працював я у полі…

— А, можливо, ти вірші пишеш, пісні складаєш?

— Ні, і цього я не вмію…

— Тоді хто ти такий? Що робив ти все своє життя? — з подивом запитав дідусь.

Нічого не зміг відповісти Літній Чоловік. І раптом він згадав ту мить, коли залишив свій слід на порозі одного будинку. Підійшов Чоловік до нього. Стоїть будинок, ніби вчора збудований, а на порозі — закам’янілий слідок його дитячої ніжки. «Ось і все, що залишиться після мене на землі, — з гіркотою подумав Літній Чоловік. — Але цього так мало! Не так потрібно було прожити своє життя…»

Ось така історія. Як ви гадаєте, у чому трагедія життя цієї людини?

(Міркування дітей.)

Вихователь. І щоб ніколи не відчути гіркоти життєвого полину, не відчути у зрілі роки, що життя пройшло марно, потрібно самому собі дати відповідь: у чому сенс мого життя, що я хочу досягти, яким я повинен бути.

З давніх-давен філософи оцінювали роль справжньої людини. Вони шукали людський ідеал. Таких філософів часто називали «диваками». Але такі диваки прикрашали світ. Сьогодні в нас є нагода поспілкуватися з одним із них.

Вони блукають по житті, шукаючи відповіді на свої запитання, освітлюють дорогу вогнищем надії. І не будемо дивуватись, якщо такі диваки з’являються серед нас.

Людина. Ось, погляньте, якийсь дивак з’явився. Невже він із тих, хто може прикрашати світ?

Дивіться, він із вогнищем удень!

Хто ти і що шукаєш у нашому храмі науки серед білого дня з вогнем?

Діоген. Я грецький філософ і прийшов до вас із IV століття до вашої ери. Я шукаю людину! Вогнище допомагає мені знайти шлях до Істини.

Людина. Ну й дивак! Він шукає людину. А хіба ж ти не зустрів по дорозі сюди тисячі людей? Хіба ж ти без вогнища не бачиш, як перенаселена наша планета? Куди б не пішов чи поїхав ти, не розминутися тобі з людьми.

Діоген. Так, я бачу, що всі ви маєте вигляд людей. Але мати вигляд людини неважко, а от бути людиною дуже складно. Чи знаєте ви, сучасники, що значить бути людиною?

(Міркування дітей.)

Діоген. Мені приємно, що ви розумієте глибинний зміст буття людини.

Вихователь. Ну ось. Що я казала. Він шукає відповідь на своє запитання. Допоможімо цій людині, яка в пошуку істини долає шлях у століття.

Зараз ми спробуємо з вами стати співучасниками творення проектів бачення цінності людини.

(Клас ділиться на дві групи.)

Вихователь. Перша група, дайте відповідь на запитання: Які риси ви цінуєте у своїх друзях, однокласниках? Складіть проект «Образ сучасника», а друга група хай дасть відповідь на запитання: Які риси я хотів би пронести крізь усе життя? Чого нового хотів би набути? Ви складаєте проект «Я у майбутньому».

(Відповіді записуються на аркушах паперу та вивішуються на дошці.)

Діоген. Я радий нашій сьогоднішній зустрічі. Я ще не бачу у вас великих вад, і заповідаю вам: будьте завжди Людьми. Набирайтеся життєвої мудрості і, пізнавши в житті зло, — не йдіть на угоду зі своєю совістю. Назавжди залишайтеся доброчесними людьми. Завжди шукайте шлях до Істини. Нехай у цьому вам допомагатиме цей вогонь. Прощавайте.

(Діоген залишає клас)

Вихователь. Символом пошуку Істини у нас буде вогонь, залишений мудрецем. Вогонь здатний розтопити кригу. Вогонь може освітити шлях. Вогонь може зігріти і вселити надію світлим і чистим людям. Але водночас він ніколи не зігріє тих, хто має в серці (відкрити дошку з надписами): пихатість, примхливість, скупість, лінь, гнівливість, зажерливість, заздрість тощо.

Нехай же на шляху зустрічаються тільки хороші, добрі люди і тоді кожен ранок для вас розпочнеться веселкою. Адже ви знатимете, що кожен день готує зустріч із цікавими людьми.

Часто кажуть, що у кожної людини є дві дороги. Перша — вузька, безводна, засіяна колючками, повна небезпек… Тільки наприкінці вона стає рівною, з родючими садками. Друга дорога — поросла квітами, сповнена насолод, а наприкінці стає кам’янистою, небезпечною.

Яка вам більше подобається? Яку ви обрали б для себе?

(Міркування дітей.)

Вихователь. Вам подобається перша. Це добре. Але чому вона така важка?

Ніщо в житті не дається без зусиль, важкої праці. Людина, яка з дитинства навчилася долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися спокусам, перемагати власну лінь, може стати справжньою Людиною, домогтися в житті того, чого вона хоче. Є такі чудові слова:

Витри піт солоний із чола,
І трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що могла.
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі більше щастя стало?

Ми часто нарікаємо на дорогу, якою йдемо, на людей, які оточують нас. Ми забуваємо, що все починати потрібно Із себе. Адже кожна Людина — це маленький світ, це велика Таємниця. Це — Непрочитана книга. Це — загадка.

(Лунає музика.)

Вихователь:

Ти — сам загадка. Відгадай себе,
І все, мабуть, тоді на місце стане.
Червоне, біле, ніжно-голубе
Відкриється за шторою туману.
В твоїх очах світає небокрай,
А дум плоди, мов яблука на вітах…
Насамперед себе ти розгадай,
Коли ти хочеш інших зрозуміти.

Напевне, усі ви любите казки Г.К. Андерсена. У нього є чимало філософських казок, зокрема «Ромашка», «Ялинка», «Равлик та трояндовий кущ». На останній я хочу коротенько зупинитися.

З ранньої весни до першого снігу цвів трояндовий кущ і був щасливий, даруючи радість усім навколо. У затінку його гілок причаївсь у черепашці рашшк, розмірковуючи в самотній тиші про сенс життя. Він вважав себе особою духовно звеличеною. Зневажливо відгукувався про невтомну щедрість сусіда, хизуючись своєю відчуженістю од мирської суєти.

Час забрав і того куща, і того равлика.

У чому ж справжня духовність людини — у самозакоханості, у самозаглибленні чи в самовіддачі на благо ближнього? Жити для себе, замкнувшись у колі особистих проблем, чи жити відкрито, заради друзів?

(Відповіді та міркування дітей.)

Вихователь. Велике мистецтво — розуміти ближнього, бачити у ньому добрі, позитивні риси. А чи вміємо ми де робити? Чи вміємо сказати один одному щось приємне без лукавства, щиро?

Зараз спробуємо це зробити.

Дуже часто злу, нещиру людину асоціюють із безлистим деревцем. Але якби це деревце отримало вдосталь вологи, турботи, доброго, лагідного догляду, можливо, воно на очах змінилося б: ожило, затріпотіло б листочками від удячності, зацвіло б весняною красою, милуючи око. Сьогодні ми відчуємо життєтворчу силу добра і щирості.

(Дітям роздаються кольорові листочки, цвіт.)

Вихователь. Кожному слід записати п’ять позитивних рис свого однокласника. Вибираємо найяскравіші риси, які характеризують друга.

(Лунає музика. Діти виконують завдання.)

Вихователь. Прикрасимо листочками та цвітом наше деревце (сухі гілочки намальовані на дошці). Згодом ви матимете змогу прочитати відгуки своїх друзів про себе.
Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі. Робіть добро тим, із ким ви, можливо, зустрінетеся лише раз у житті. Пам’ятайте, що все повертається, як бумеранг.

Я вірю в силу доброти,
Добро завжди сильніше злого,
Дає наснагу, щоб цвісти
І світлу обирать дорогу.
Я вірю в силу доброти,
Що має долю роботящу.
Що хоче, щоб і я, і ти,
І все було у світі кращим.

В. Крищенко

У різних життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті. Ніколи не втрачайте віри. Життя смугасте і в ньому чергуються успіхи й невдачі, злети і падіння. У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає». Пам’ятайте це. І радість невічна, і сум невічний. Пам’ятайте добро. Можна забути того, із ким разом сміявся, але ніколи не забувайте того, із ким плакали. Будьте вищі від усяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати. Умійте прощати всім, а собі — ніколи.

Пильнуйте за своїми думками,
Вони стають словами.
Пильнуйте за своїми словами,
Вони стають учинками.
Пильнуйте за своїми вчинками,
Вони стають звичками.
Пильнуйте за своїми звичками,
Вони стають характером.
Стежте за своїм характером,
Бо він визначає вашу долю!

Найкоротша відстань між людьми — усмішка. Тож частіше усміхайтеся.

А тепер послухайте вислови і правила про людину.

Що значить бути людиною

  • Бути благородним.
  • Горіти заради іншого так, як горить свічка.
  • Бути надією для будь-якого подорожнього.
  • Допомагати іншим, турбуватись один про одного.
  • Допомагати кожному в біді.
  • Своїми діями примножувати кількість щасливих людей на Землі.
  • Не бути слабкодухим, безпринципним.
  • Не бути байдужим.
  • Мати в душі святині та істини, яким уклоняються справжні ЛЮДИ ВСЬОГО СВІТУ.

Скарбничка мудрості

Життя, так само, як І байку, цінують не за довжину, а за зміст (Сенека).

Від руки, що дарує троянди, завжди віє їх ароматом (Китайське прислів’я).

Усяку людину слід судити за ЇЇ справами (Сервантес).

Генії шукають перешкоди, а перешкоди створюють геніїв (Р. Роман).

Люди не народжуються, а стають тими, ким вони є (Гельвецій).

Тоді людина стане кращою, якщо ви покажете їй, якою вона є (А. Чехов).

Не бійся друзів — найгірше, що вони можуть зробити — це зрадити тебе.
Не бійся ворогів — найгірше, що вони можуть зробити — це вбити тебе.
Бійся байдужих. Через їхню мовчазну згоду у світі є і зрада, і вбивство (Р. Еберхарт).

Професії наших батьків (10 кл.)

У категорії- бесіди
Автор Галина

Мета: привернути увагу підлітків до такого важливого проблемного питання, як вибір професії.

Обладнання: плакат «Професії наших батьків»,твори учнів «Профісії моїх батьків», таблиця «5 груп професій» (запис на дошці).

Учениця.

Куди зовеш мене, манлива путь,
Без настанови, без перестороги?
Розсипав день незаймані прологи,
В котрому з них моя розрада й суть?

Класний керівник. Дорогі батьки, учні! Рада вітати вас на виховній годині «Професії наших батьків».

Сьогодні моє слово до вас, мої вихованці. У вас такий прекрасний вік — вік пізнання і перших самостійних рішень, вік дружби, яку проносять потім через усе життя, вік, коли у вас з’являється чимало власних проблем.

Декому здається, що в 10 класі ще не потрібно ламати собі голову над серйозними проблемами. Але коли добре подумати, то саме у цьому віці людина має дати відповіді на найсерйозніші питання свого життя. Перевага старших людей над тими, кому сьогодні 16, зрозуміла. Вони теж були у цьому віці й лише тепер знають, як прожити ці роки з найбільшою користю. Вони вже пройшли через ваші нинішні труднощі, сумніви, вагання. Адже питання, які постають перед людиною в юності, за своєю суттю завжди одні й ті самі. Тому відвернутись од порад старших, хто б вони не були — батьки, учителі, знайомі — було б непростимою легковажністю.

Ви стоїте на порозі самостійного життя. Адже дехто з вас уже через рік обере собі професію і піде освоювати її ази.Поряд Із вічною проблемою підлітка — ким бути? — невідступно крокує інша: яким стати? Із кого брати приклад?

Ось чому на допомогу у вирішенні цих важливих питань приходимо ми, ваші наставники. Сьогодні ми обговорюватимемо професії ваших батьків. Чому саме їхні? А тому, що вони вам найближчі. Адже батьки вдома діляться з вами виробничі проблеми, для них робота — одна з головних тем. А ви часто відвідуєте батьків на роботі й, напевне, знайомі з їхнім робочим місцем, виробничим процесом, колегами. Дуже часто діти наслідують своїх батьків у набутті професії, а тому й виникають династії лікарів, учителів, артистів, робітничих професій.

Доктор математичних наук А. Самійленко сказав, що якби знав, що стане вченим-математиком, то вже у шкільні роки набагато більше часу приділяв би не лише математиці, а й іноземній мові. Адже йому довелося перекладати наукові праці з німецької, англійської, французької мов, а знання його були дуже слабкими з цих дисциплін. Ось чому володіння мовами вкрай важливе питання.

Професій ваших батьків — сотні. Ми, зокрема, поговоримо про такі, якими підлітки цікавляться найбільше або які затребувані суспільством.

Готуючися до сьогоднішньої виховної години, ви написали прекрасні твори про професії своїх батьків. Певне, як і я, велике задоволення від них дістали ваші вчителі-предметники.

Учень.

Обживуть астронавти космічну затаєну глиб,
Прийдуть інші під верби в грядущих віках…
Все одно:
На зеленій землі, як одвіку, родитиме хліб,
І повториться в правнуку дід:
«Хай святиться зерно!»

Б. Олійник

Учениця.

Вічною зорею
Сяють над землею
Сонце, хліб і вчителя ім’я.

Класний керівник. Так, вічною професією, як і хлібороба, є професія вчителя. Вона вам близька не лише тому, що ви щодня спілкуєтеся з учителями, а й тому, що кілька наших мам працюють в освітній галузі.

(Учениця зачитує уривок зі свого твору про те, як вона розуміє завдання, які стоять перед вихователями у навчально-виховному процесі.)

Класний керівник. Більшість із вас знає вчителя, його роботу в школі. А ось як описав ( учнь ……) свою маму-вчительку вдома (зачитує його твір).

А що легше: вчитися чи вчити? (Виступ мами-педагога.)

Учень.

Роботящі руки в мозолях,
Зводять храми, палаци і школи,
Варять сталь у доменних печах.
Висаджують клени і тополі.
З міста в місто водять поїзди,
Добувають «золото» у шахтах.
І в усі часи, в усі віки
У пошані руки мозолясті.

Б. Сливчук

Класний керівник. Важлива й необхідна людям професія — робітник. Робітничих професій, спеціальностей дуже багато. Ваші мами І батьки працюють будівельниками, водіями, швачками, столярами тощо. Слово надаю учениці, мама якої працює швачкою (називає ім’я). Чому вона стала швачкою, чи любить свою професію, які риси характеру притаманні швачці?

(Виступ учениці.)

Класний керівник. Твір про свого батька — водія крана — прочитає наша учениця.

(Зачитується твір учениці.)

Класний керівник. Просимо розповісти про професію залізничників нашого учня (називає ім’я).

(Виступ учня,у якого батько-залізничник.)

Класний керівник. Кожен юнак може обрати улюблену професію, але є така, якою зобов’язані володіти всі хлопці — захисники Батьківщини. І допомагати їм у цьому мають офіцери. Про свого батька — офіцера-прикордонника розповість (називає ім’я).

За минуле сторіччя майже у 200 разів на Землі збільшилася кількість професій. На дошці написано найновіші з них. До таких нових і дуже необхідних у сучасному житті належить професія програміста. Ним працює мама (називає ім’я).

Чудова професія медика, людини, яка повертає здоров’я І дарує життя людям. Мама (називає ім’я) – лікар, а мама (називає ім’я) – медична сестра. Послухайте уривки із творів ‘їхніх дітей . (Зачитуються твори учнів.)

Класний керівник. Цікаві професії, що належать до сфери обслуговування населення. Це — листоноші, перукарі, продавці, оператори комп’ютерного набору.
А ось мама (називає ім’я учениці) — продавець. Якими рисами має володіти продавець?

(Розповідь учениці.)

Про свою маму, працівника перукарні, розповість (називає ім’я).

Класний керівник. Що ж таке професія? Професія — це певний вид праці. У кожній професії є свої різновиди праці, які називаються спеціальностями. Наприклад, немає професії «учитель узагалі», а є — учитель початкових класів, учитель географії, математики тощо, інженер може бути інженером-електриком, інженером-програмістом, інженером-механіком тощо.

Світ професій дуже великий. їх налічується близько шести тисяч. Професії умовно поділено на п’ять груп:

I – людина – природа;
II – людина – техніка;
III – людина – людина;
IV – людина – знакова система;
V – художній образ.

Які, на вашу думку, професії належать до цих груп? Назвіть їх.

Класний керівник. Народна мудрість говорить: щасливий той, хто радісно йде на роботу і з радістю повертається додому. Але, шоб іти радісно на роботу, треба одержувати від неї задоволення, а це залежить від обраної професії.

Учениця.

Ми до батьків сказати хочем слово,
І привітати хочем від душі,
Подарувати пісню вам чудову,
Найкращі прочитати вам вірші.
Бо без батьків чого ми в світі варті?
Без маминої ласки і тепла,
Без батьківської строгості і жарту,
Без нашого родинного життя?
Вони ж нас, як пташат в гнізді, зростили,
Давали раду як могли,
І в наших душах сонце засвітили,
І крила для польоту нам дали.

Учень.

Не зобидь ні старця, ні дитину.
Поділись останнім сухарем,
Тільки раз ми на землі живем,
У могилу не бери провину.
Зло нічого не дає, крім зла,
Вмій прощати, як прощає мати.
За добро добром спіши воздати,
Мудрість завше доброю була.
Витри піт солоний із чола
І трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що могла,
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі більше щастя стало.

М.Луків

Класний керівник. Цими прекрасними словами закінчуємо нашу годину.

Дякую за увагу.

Діти України про свої права

У категорії- бесіди
Автор Галина

Протягом тривалого часу гасло «Все найкраще – дітям» підмінювало правовий статус маленьких громадян у суспільстві. Вважалося, що у колишньому СРСР права дитини дотримувалися автоматично. Проте ніяких прав у дітей не було, крім забезпечення державою мінімуму потреб для підростаючого покоління, без якого ми взагалі не могли б називатися державою.
Зараз проблема захисту прав дитини більш актуальна, тому що економічні, політичні стосунки в державі змінилися і діти можуть стати і стають жертвами безвідповідальності дорослих. Так, збільшилася кількість недоглянутих, безпритульних дітей, наркоманів, дітей, що не навчаються, що використовуються в секс-бізнесі. Значно виросла кількість дітей, які перебувають на державному утриманні.
Права дітей порушуються не тільки певними відомствами й установами, але й у межах сім’ї. Серед найчастіше згадуваних проявів порушення прав дитини у сім’ї виділяють такі: втручання в особисте життя дитини, насильство над дитиною з боку батьків, диктат батьків та жорстоке ставлення, позбавлення дитини права на власну думку, ігнорування її інтересів при розлученні.
На жаль, для багатьох батьків дитина продовжує залишатися дитиною, якою б дорослою і самостійною вона не була. Основною помилкою таких батьків є невміння створити новий тип відношень із майже дорослою людиною, небажання рахуватися з розвитком її самостійності. Діти ж усіма силами намагаються висловити свій протест. Батькам варто розуміти, що своєю надмірною опікою вони стримують самовизначення дітей і істотно зменшують їхню захищеність у житті.
Потребують змін стосунки між педагогічними та дитячими колективами. Більшість дітей зазначили, що їх влаштовує ставлення до них вчителів у школі, де вони навчаються, проте значна частина вказала, що вчителі рідко або навіть ніколи не зважають на їхню думку у прийнятті рішень. 28% опитаних дітей вказали, що в їхньому житті траплялися випадки, коли вчителі ставилися до них жорстоко або навіть знущалися. Експерти досить низько оцінюють можливість дитини отримати допомогу у вирішенні своїх проблем від педагогічного колективу свого навчального закладу.
Більше ніж 250 млн. дітей у всьому світі працюють для того, щоб жити. 75% працюють 6 днів на тиждень і половина з них працює більш ніж 9 годин на день. В Україні кожна двадцята дитина вимушена самостійно заробляти гроші. Шкідливі умови праці призводять до захворювань та фізичних травм. Більше всього страждають діти 10-14 років.
Діти повинні бути захищені від економічної та соціальної експлуатації, а застосування праці дітей у галузях, шкідливих для моральності та здоров’я чи небезпечних для життя останніх або таких, що можуть завдати шкоди їх нормальному розвитку, повинно каратися за законом.
Найчастіше порушують права так званих дітей вулиці. У них чимало проблем як з однолітками, так із незнайомими і знайомими дорослими та представниками правоохоронних органів. 69% дітей вулиці доводилося зазнавати образ і знущань у своєму оточенні, чверть з них переконалася, що марно сподіватися на чиюсь допомогу, і ні до кого не звертаються за захистом. Право цієї категорії дітей на піклування з боку батьків, родичів, громадян і держави не забезпечується.
У цілому, ситуація щодо дотримання прав дітей поза школою і сім’єю є дуже складною і суперечливою. Третина експертів висловила переконання, що ніхто з дорослих не сприймає дітей як повноправних членів суспільства. Більшість експертів вважаЄі що спроби дитини встановити справедливість у будь-яких закладах чи установа:; без допомоги дорослих приречені на невдачу.
Це зумовило необхідність розробки конвенційних норм, відповідно до яких держави брали б на себе міжнародно-правові зобов’язання втілюваїи у життя права дитини у повному обсязі. Такий документ було розроблено й прийнято ООН 20 листопада 1989 р. Конвенція про права дитини 1989 р. захищає інтереси тих, кому не виповнилося 18 років.
Чинне українське законодавство розвиваєяься у руслі світового права і відповідає міжнародним стандартам. Україна ратифікувала Конвенцію про прав.і дитини 1989 р., брала участь у Всесвітній зустрічі на найвищому рівні в інтересах дітей 1990 р і підписала прийняту на ній Декларацію про забезпеченім вижинаних, захисту, розвитку дітей. Саме на основі цих документів розроблялася національна програма «Діти України», прийнята в січні 1996 р. У комплексі з іншими програмами цей документ передбачає низку заходів із залученням сім’ї, суспільства та держави до подолання кризи у сфері виживання, захисту і розвитку підростаючого покоління.
Незважаючи на ратифікацію Конвенції ООН про права дитини українською державою, національне законодавство не повною мірою забезпечує поширення її норм на всі рівні та сфери життя країни. Наша держава і суспільство приділяють недостатню увагу захисту прав дитини. Багато існуючих правових актів «не спрацьовують», не гарантуючи тим самим реалізації тих чи інших прав, що дає підставу говорити про порушення прав дітей і молоді.
Нині актуальним є завдання щодо удосконалення правового забезпечення захисту прав дітей і мододі. Задля забезпечення прав дітей в Україні було б ефективним створення системи закладів, куди б дитина могла самостійно звернутися у разі порушення її прав. Доцільним є щорічне опитування думки дітей з різних проблем дитячого життя, регулярна оцінка рівня поінформованості дітей про свої права та рівня забезпеченості дотримання цих прав в Україні.
Кожна людина, особливо в дитинстві потребує любові та піклування, доброзичливого ставлення до себе, відчуття своєї необхідності. Ці чинники впливають на здоровий розвиток дитини, формування її особистості, моральних та етичних норм. Головне, що завжди повинен пам’ятати дорослий, – це те, що перед ним людина, особистість зі своїми потребами та бажаннями, до яких треба ставитися з повагою. Дорослий може тільки вміло «повернути» їх у потрібному напрямку.

Шкідливі звички шкільної молоді

У категорії- бесіди
Автор Галина

Останнім часом у суспільстві виникло чи стало більш помітнішим багато явищ, пов’язаних з дітьми та молоддю. Ці проблеми змушують дуже серйозно замислитися над їхніми наслідками в майбутньому. Йдеться про нар« команію, алкоголізм, токсикоманію, венеричні захворювання, паління і дитя» чу проституцію. Не можна сказати, що колись цих проблем не існувало, алі сьогодні усе виглядає інакше. Запанувала якась нездорова атмосфера вседозволеності та апатії. А навколишні реалії немов провокують дітей і молоді якнайшвидше скуштувати забороненого плоду. При цьому немає перепон.
Шкідливі звички, що формуються у підростаючого покоління в шкільному віці, катастрофічно впливають на подальше особисте життя людини, соціальний та економічний стан суспільства, моральне та фізичне здоров’ї нації. Однією з причин появи негативних звичок в учнів є відсутність нахиліи до змістовної діяльності. Поведінка таких учнів стає все більше ситуативною, такі школярі легко піддаються випадковим впливам, спокусам. Відомо, що найбільш поширеною шкідливою звичкою серед школярів іаління.
Дитя цигарку витягає, Бо хочеться дорослим стать. Та сильним, гарним він не стане! Бо зріст вповільнюватись став. Усе, що в світі є погане, Хлопчина в організм запхав. Та ще й в залежність від цигарки Потрапив хлопець, як в капкан.
Діти часто беруть до рук цигарки як забавку, наслідуючи когось, і не замислюються про тяжкі наслідки. Крім того, дітям, які вже мають таку тичку, важко навчатися в школі, адже вони не можуть зосередитись на повчальному матеріалі, мають погану пам’ять.
Паління надзвичайно шкідливе для дівчат. Порушуючи живлення органів і тканин, воно призводить до суттєвих змін в організмі. Голос стає і рубим, неприємним, шкіра втрачає свіжість і елегантність, з’являються ранні зморшки.
На розвиток пияцтва серед молоді (підлітків та юнаків) значною мірою впливають художні фільми, в яких досить часто демонструються ситуації вживання спиртного. Поступово ці «сцени» формують позитивне ставмення молоді до вживання алкогольних напоїв.
І друга погана звичка Заходить часом, наче гість. Бо в хаті свято, часом сяє. Горілка в пляшці на столі. Хлопчина, деколи буває, Ще й вип’є чарочки малі. Бо теж попробувати хоче, Що то татусь біленьке п’є. А потім й сам собі захоче Й тихцем горілочки наллє. А яд такий усе руйнує, Найперш страждає голова. Всі центри там паралізує… Біда великою бува.
Діти нині прилучаються до алкоголю в середньому в 11,5 років, а до повноліття спиртні напої практично відомі всій молоді. Цей факт не може позначитися на їхній поведінці. За різними даними, 40-70% злочинів підлітки скоюють у стані сп’яніння, при цьому 8 із 10 порушень, як правило, припадає на протиправні дії, вчинені після пиятики в компанії старших.
Алкоголізм жінок дуже серйозно позначається на нащадках: пияцтво батька призводить до народження розумово відсталих дітей, пияцтво матері – до народження дітей-інвалідів.
Проте найбільш загрозливим явищем на сьогодні є наркоманія, зокрема серед шкільної молоді. Якщо алкоголізм призводить до втрати соціально-духовних якостей, то наркотики, як правило, – до швидкої втрати морального і фізичного життя. Наркомани, які звикли збуджувати себе зіллям, стають соціальнонебезпечними, йдуть на все, щоб придбати необхідний для них препарат. Якщо наркоман не пройде спеціального лікування, то наступає передчасна смерть.
Дівчата й хлопці – слабаки, Під вплив частенько підпадають. Спочатку все це, наче сміх, Та час летить, вони страждають. Наркотики – страшна біда. І молодими помирають… А вороття нема… Шкода…
Термін «токсикоманія» означає «пристрасний потяг до отруйних речовин». Серед підлітків найбільш поширеними формами токсикоманії є вдихання парів бензину, лакофарбових розчинників та інших реактивів і речовин хімічного походження. Оскільки клінічна картина, причини та наслідки токсикоманії і наркоманії майже однакові, то в щоденному житті ці терміни часто вживають як синоніми.
Останнім часом серед підлітків набуває поширення ще один спосіб змінювати свій психічний стан – вдихання парів засобів побутової хімії або ж інгаляція анестетиків (ефір, хлороформ та ін.).
І зовсім новим явищем у соціальному середовищі шкільної молоді є «рання проституція». Найчастіше починають статеве життя дівчатка 14-15 років, вступили в перший сексуальний зв’язок у 12 років. Серед причин раннього статевого зв’язку дівчат з юнаками – низька культура, прагнення самоствердитися через сексуальні стосунки. Прагнення вважатися дорослими часто спонукає дівчат до сексуального експериментування, паління, вживання наркотиків і спиртних напоїв, наслідування в усьому дорослих. Щороку в Україні понад 23 тисячі дівчаток-підлітків звільняються від небажаної вагітності. Як наслідок, протягом останніх років епідемічного характеру набуває поширення ВІЛ-інфекції (СНІДу).
Склалося так, що ми більше знаємо про навколишній світ, ніж про самих себе. А незнання себе, невміння керувати собою призводять до помилок, конфліктів, розчарувань та життєвих безвиходів. Треба бути силь-мою людиною, щоб відмовитися від шкідливих звичок.
Остерігайтеся «прикольного кайфу» заради свого життя!

Вчи і поважай правила дорожнього руху

У категорії- бесіди
Автор Галина

З кожним роком зростає інтенсивність автомобільного руху на дорогах країни. А це, в свою чергу, підвищує відповідальність всіх учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, пасажирів. Тому великого значення набувають знання правил дорожнього руху та їх дотримання.
Щоб машини вправно їздили по дорозі, люди придумали Правила дорожнього руху. В січні 1683 року Петро І видав наказ про введення Правил дорожнього руху, та справжні правила почали діяти лише через 125 років. Ці правила вказували, де можна було їздити, де можна зупинятися кінним екіпажам. Був введений правосторонній рух. Ці правила з часом змінювалися, доповнювалися. В 1891 році в нашій країні з’явився перший автомобіль. Він мав право їхати зі швидкістю 26 км/год. З приходом на дороги автомобілів Правила дорожнього руху ще більше змінювалися. Для перевезення людей з’явилися трамваї, автобуси, тролейбуси.
Ідуть вулицями люди. Йдуть на роботу, до магазинів, на прогулянку. Діти поспішають до школи. їздять дорогами автомашини. 1 щоб не виникали аварії, не трапилася біда – всі мають знати про регулювання дорожнього руху. Рух на дорогах і вулицях регулюється за допомогою: дорожньої розмітки; світлофорів; регулювальників; дорожніх знаків.
Дорожня розмітка – це лінії та написи, що наносяться на проїзну частину білою та жовтою фарбами. Дорогу необхідно переходити в переході, дорога вільна, можна закінчувати перехід. Це в тому випадку, коли відсутні світлофор або регулювальник. Ні в якому разі не перебігайте проїзну частину, це дуже небезпечно! Не виходьте на проїзну частину з-за транспорту, що стоїть. Водій, який об’їжджає автомобіль, вчасно може вас не побачити та раптово загальмувати. Якщо на вулиці є підземний пішохідний перехід, переходячи вулицю, обов’язково користуйтеся ним. Не грайтеся на проїзній частині вулиці або поблизу неї. Ваші пустощі можуть стати причиною дорожньо-транспортної пригоди. Велосипедисту до 14 років виїжджати на дорогу, де рухається транспорт, суворо заборонено.
У місцях, де рух регулюється світлофорами, пішоходи повинні користуватися його сигналами. Переходьте дорогу тільки на зелене світло. Перш ніж зійти з тротуару на проїзну частину, переконайтеся, що транспорт зупинився. Червоний сигнал світлофора забороняє переходити дорогу. На жовтий сигнал світлофора переходити дорогу заборонено, але, якщо він з’явився, коли ви вже почали перехід, чекайте зеленого сигналу на середині дороги, в жодному разі не намагайтеся бігти назад або вперед. Якщо ж ви вже перейшли середину дороги, спокійно закінчуйте перехід.
Та не завжди на перехрестях висить світлофор. Що ж робити, коли його немає? Замінити його може регулювальник. Це сувора і турботлива людина – співробітник державної автоінспекції. В руках у нього смугаста паличка. Змахне нею вгору, поведе вбік, опустить… Він регулює рух, вказує, кому стояти, а кому – їхати. Він веде важливу розмову одразу з усіма водіями машин та з усіма пішоходами.
Якщо ви подивитесь на карту України, то побачите, що вона покреслена лініями залізниць. Вони, немов гігантські вулиці, по різні боки яких розташовані міста і села, станції і полустанки.
Спробуйте уявити себе на місці машиніста, який побачив на рейках підлітка. Машиніст не в змозі, як шофер, крутити кермо вліво чи вправо. Непросто і зупинити потяг. Останнім часом незрівнянно зросла швидкість руху потягів. Вона сягає 100 кілометрів на годину. Навіть після гальмування до повної зупинки потягів продовжує рухатися не менше кілометра.
Не всі знають, що при сучасних швидкостях потягів утворюється повітряна хвиля, яка може затягти під колеса людину, що стоїть на краю платформи. Те ж саме може трапитися і в зоні між двома зустрічними потягами – потужні потоки повітря можуть також збити з ніг і смертельно травмувати. Тому, перебуваючи біля залізниці, слід дотримуватися таких правил:
Для переходу колій треба користуватися пішохідними мостами або спеціальними настилами (переїздами). Перш ніж переходити колію по настилу, переконайтеся, чи немає поблизу потяга. Забороняється їздити на підніжках вагонів, у тамбурах і на перехідних майданчиках, відчиняти вхідні двері вагона під час руху, ходити по коліях, по шпалах біля рейок, а також їздити велосипедом чи мотоциклом на пероні, між коліями або в місцях дозволеного переходу. Заходьте у вагон і виходьте з нього не під час руху потяга, а після повної зупинки. Заходити у вагон треба лише з боку посадочної платформи. Проїзд у пасажирських потягах дітей віком до 10 років без супроводу дорослих не допускається.
Коли помітили, шо хтось порушив правила особистої безпеки, не залишайтеся сторонніми спостерігачами. Бережіть себе та інших від нещасних випадків.
Метро – швидкісний та зручний вид транспорту, яким охоче користуються мешканці великих міст. Метро – складний і налагоджений механізм, і якщо порушувати правила користування, можна легко опинитися в екстремальній ситуації. Найвищий ризик завдати собі та іншим шкоди – на ескалаторі. Якщо ви не тримаєтеся за поручень, то під час раптової зупинки ескалатора (а на багатьох станціях майже щогодини пасажири щось гублять або розсипають), інерція руху кине вас уперед. Валіза чи інший вантаж, який ви не притримали або поставили на поручень, полетить вниз, збиваючи з ніг інших пасажирів. А в того, хто біг ескалатором, швидкість падіння під час раптової зупинки буде вдвічі-втричі більша. Неважко також здогадатися, що людина, яка сидить на східцях, має всі шанси не тільки зачепитися полами одягу, а й «полетіти» сторч головою.
Нерідко через безвідповідальність дорослих під час руху ескалатора страждають діти. Залишена без догляду дитина підкладає пальці під поручень і калічить руки; її гумове взуття може затягти сходами або фартухом балюстради; якщо під час сходження з ескалатора дитину не тримати за руку, вона може втратити рівновагу, впасти та потрапити пальцями під гребінку. У всіх цих випадках черговий повинен терміново зупинити ескалатор. Але якщо допомога за якихось причин запізнилася, натиснути кнопку аварійного гальма має хтось із пасажирів.
Екстремальні ситуації на платформі виникають не так часто, але й тут можна уникнути зайвого ризику. Не слід підходити до краю платформи, адже хтось на бігу може вас випадково штовхнути чи ви самі можете посковзнутися. Потяг, що під’їжджає на станцію, може зачепити вас дзеркалом. Навіть під час посадки є ризик опинитися на колії – натовп пасажирів може виштовхнути вас у простір між вагонами.
Щоб уникнути більшості нещасних випадків, у метрополітені, слід пам’ятати та дотримуватись кількох рекомендацій:
• Очікуючи потяг, стояти у місці найменшого скупчення людей (найчастіше – це середина платформи, але не завжди), по можливості далі від краю платформи. Підходити до дверей вагона тільки після повної зупинки потяга та виходу пасажирів з вагонів. Якщо у вагоні багато людей, краще пропустити 1-2 потяги. Виходити та заходити у вагон у числі останніх. Якщо ви щось упустили на колію, не намагайтеся самостійно дістати свої речі – у чергового по станції для цього є спеціальне пристосування. Якщо при аварії або технічній неполадці на лінії потяг зупинився у тунелі, не панікуйте і виконуйте всі розпорядження робітників метрополітену. Не бійтеся на вимогу робітників метро вийти із вагона у тунель і рухатися по рейках – нікуди не звертайте і тримайтеся правої сторони. Пам’ятайте, що зліва розміщується контактна рейка, що знаходиться під високою напругою.
Ми з вами кожного дня користуємося громадським транспортом і тому повинні твердо засвоїти та виконувати такі правила:
• Темної доби уникати безлюдних зупинок. Очікуючи транспорт, стояти на добре освітленому місці, поруч з іншими людьми. Не спати, перебуваючи у транспортному засобі, який рухається: небезпечно не тільки проспати потрібну вам зупинку, скільки отримати травму під час маневру чи різкої зупинки. Не притулятися до дверей, не стояти на сходинках та у проході.
Слід не забувати також і про кримінальну небезпеку. Якщо на підлозі стоять ваші валізи чи сумки, тримати їх у полі зору, а краще на колінах. Пам’ятати, що у громадському транспорті часто діють кишенькові злодії, а їх улюблені місця – поблизу проходів та дверей. Намагатися не сідати у порожні автобуси, тролейбуси, трамваї, а якщо ви єдиний пасажир і їдете пізньої години, сідати ближче до водія і не біля вікна, а ближче до проходу, тоді до вас буде важче підсісти.
Хтось сказав, що ніщо так не зближує людей, як громадський транспорт. Поважайте один одного, будьте взаємно ввічливими, тоді поїздка, нехай інколи досить тривала, не буде для вас і для інших обтяжливою.