Чорнобиль – біль українців

У категоріїВиховна робота
Автор natali

Чорних дат у людства є немало.

Кожна з них – це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало –

Вибух на Чорнобильській АЕС.

27 квітня у 7-Б класі відбулася відкрита виховна година «Чорнобиль – біль українців», присвячена 24-й річниці з дня трагедії, яка сталася на Чорнобильській АЕС. У цьому заході взяли участь усі учні класу. Ми підготували фотографії пожежників і військових, Героїв Радянського Союзу, які мужньо вступили у боротьбу з вогнем четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС.

У доборі художньої літератури про трагічні квітневі дні 1986 року нам допомогла бібліотека селища Сусуловська С. І. – за що ми їй щиро вдячні.

Учні класу розповідали реальні факти про героїзм мужніх працівників АЕС, пожежників, військових, читали вірші, сповнені болю та скорботи до людей, які постраждали через аварію та довге замовчування можновладців про цю трагедію…

Усі присутні вчителі та учні школи хвилиною мовчання увічнили пам’ять тих, хто ціною власного життя чесно виконував свій громадянський обов’язок.

Після виховного заходу присутні переглянули документальний фільм про Чорнобильську трагедію.

Редколегія 7-Б класу

Стрілецька слава України

У категоріїНаші новини
Автор Галина

Січові стрільці… Ми так багато про них чули і так мало, на жаль, знаємо. Ось уже минула 95-та річниця з днів бою легіону Українських січових стрільців на горі Маківці.
Великолюбінська загальноосвітня школа відчинила двері і наповнила патріотизмом стіни, парти, а найголовніше – серця юних українців. Замість звичного «Добрий день» учні віталися «Слава Україні», на що отримували відповідь – «Героям слава». Усі вдягнули вишиті кольоровими нитками сорочки, прикрасили класи старовинними вишитими рушниками. Здавалося, навіть повітря було вишите благородним сріблом.
Учні 5-7 класів підготували виступ, який показали на тематичній лінійці. Перші сумні звуки пісні, нестримний жаль у голосах… Кожен з присутніх переживав 29 квітня, 30 квітня, 1 травня, 2 травня 1915 року. Перед очима поставали сильні, ще зовсім юні українці. Хоробро кидалися вони на ворога, не боячись гострих ножів і гармат. Вони служили Україні, вони високо піднімали синьо-жовтий стяг, вони захищали матір, батька, Україну! «Боротьба була важка і вимагала жертв. Два дні стрільці наполегливо відстоювали…», – продовжувала свою розповідь учениця. Ми ж знову линули туди, до Маківки, де замучені, але із піснями на устах мужньо билися українці. На очах бриніли сльози… Вся гіркота вливалася в ту сльозину, вся біль, смуток, але попри те рішучість і впевненість в тому, що стрільці полягли не дарма. Ми повторимо ще раз і Маківку, і Крути і доведемо, що ми – козацького роду!
Після виступу учні пішли до могили січових стрільців. Висока і горда вона здіймалася вгору. Справжні патріоти, хоча безіменні лежали під нею. Молитва, дзвінка і щира піднімалася до неба. Поклали квіти… Серце наповнювалось жалем, але разом із тим гордістю. Гордістю за тих, хто поліг у бою, за тих, хто не прагнув визнання! Вони назавжди залишаться у наших серцях, хоча всіх прізвищ і імен ми не знаємо. Ми просто кажемо на них «січові стрільці», і це вже звучить гордо.

Уч. 10-А кл. Кишеня Іванна