Діти України про свої права

У категорії- бесіди
Автор Галина

Протягом тривалого часу гасло «Все найкраще – дітям» підмінювало правовий статус маленьких громадян у суспільстві. Вважалося, що у колишньому СРСР права дитини дотримувалися автоматично. Проте ніяких прав у дітей не було, крім забезпечення державою мінімуму потреб для підростаючого покоління, без якого ми взагалі не могли б називатися державою.
Зараз проблема захисту прав дитини більш актуальна, тому що економічні, політичні стосунки в державі змінилися і діти можуть стати і стають жертвами безвідповідальності дорослих. Так, збільшилася кількість недоглянутих, безпритульних дітей, наркоманів, дітей, що не навчаються, що використовуються в секс-бізнесі. Значно виросла кількість дітей, які перебувають на державному утриманні.
Права дітей порушуються не тільки певними відомствами й установами, але й у межах сім’ї. Серед найчастіше згадуваних проявів порушення прав дитини у сім’ї виділяють такі: втручання в особисте життя дитини, насильство над дитиною з боку батьків, диктат батьків та жорстоке ставлення, позбавлення дитини права на власну думку, ігнорування її інтересів при розлученні.
На жаль, для багатьох батьків дитина продовжує залишатися дитиною, якою б дорослою і самостійною вона не була. Основною помилкою таких батьків є невміння створити новий тип відношень із майже дорослою людиною, небажання рахуватися з розвитком її самостійності. Діти ж усіма силами намагаються висловити свій протест. Батькам варто розуміти, що своєю надмірною опікою вони стримують самовизначення дітей і істотно зменшують їхню захищеність у житті.
Потребують змін стосунки між педагогічними та дитячими колективами. Більшість дітей зазначили, що їх влаштовує ставлення до них вчителів у школі, де вони навчаються, проте значна частина вказала, що вчителі рідко або навіть ніколи не зважають на їхню думку у прийнятті рішень. 28% опитаних дітей вказали, що в їхньому житті траплялися випадки, коли вчителі ставилися до них жорстоко або навіть знущалися. Експерти досить низько оцінюють можливість дитини отримати допомогу у вирішенні своїх проблем від педагогічного колективу свого навчального закладу.
Більше ніж 250 млн. дітей у всьому світі працюють для того, щоб жити. 75% працюють 6 днів на тиждень і половина з них працює більш ніж 9 годин на день. В Україні кожна двадцята дитина вимушена самостійно заробляти гроші. Шкідливі умови праці призводять до захворювань та фізичних травм. Більше всього страждають діти 10-14 років.
Діти повинні бути захищені від економічної та соціальної експлуатації, а застосування праці дітей у галузях, шкідливих для моральності та здоров’я чи небезпечних для життя останніх або таких, що можуть завдати шкоди їх нормальному розвитку, повинно каратися за законом.
Найчастіше порушують права так званих дітей вулиці. У них чимало проблем як з однолітками, так із незнайомими і знайомими дорослими та представниками правоохоронних органів. 69% дітей вулиці доводилося зазнавати образ і знущань у своєму оточенні, чверть з них переконалася, що марно сподіватися на чиюсь допомогу, і ні до кого не звертаються за захистом. Право цієї категорії дітей на піклування з боку батьків, родичів, громадян і держави не забезпечується.
У цілому, ситуація щодо дотримання прав дітей поза школою і сім’єю є дуже складною і суперечливою. Третина експертів висловила переконання, що ніхто з дорослих не сприймає дітей як повноправних членів суспільства. Більшість експертів вважаЄі що спроби дитини встановити справедливість у будь-яких закладах чи установа:; без допомоги дорослих приречені на невдачу.
Це зумовило необхідність розробки конвенційних норм, відповідно до яких держави брали б на себе міжнародно-правові зобов’язання втілюваїи у життя права дитини у повному обсязі. Такий документ було розроблено й прийнято ООН 20 листопада 1989 р. Конвенція про права дитини 1989 р. захищає інтереси тих, кому не виповнилося 18 років.
Чинне українське законодавство розвиваєяься у руслі світового права і відповідає міжнародним стандартам. Україна ратифікувала Конвенцію про прав.і дитини 1989 р., брала участь у Всесвітній зустрічі на найвищому рівні в інтересах дітей 1990 р і підписала прийняту на ній Декларацію про забезпеченім вижинаних, захисту, розвитку дітей. Саме на основі цих документів розроблялася національна програма «Діти України», прийнята в січні 1996 р. У комплексі з іншими програмами цей документ передбачає низку заходів із залученням сім’ї, суспільства та держави до подолання кризи у сфері виживання, захисту і розвитку підростаючого покоління.
Незважаючи на ратифікацію Конвенції ООН про права дитини українською державою, національне законодавство не повною мірою забезпечує поширення її норм на всі рівні та сфери життя країни. Наша держава і суспільство приділяють недостатню увагу захисту прав дитини. Багато існуючих правових актів «не спрацьовують», не гарантуючи тим самим реалізації тих чи інших прав, що дає підставу говорити про порушення прав дітей і молоді.
Нині актуальним є завдання щодо удосконалення правового забезпечення захисту прав дітей і мододі. Задля забезпечення прав дітей в Україні було б ефективним створення системи закладів, куди б дитина могла самостійно звернутися у разі порушення її прав. Доцільним є щорічне опитування думки дітей з різних проблем дитячого життя, регулярна оцінка рівня поінформованості дітей про свої права та рівня забезпеченості дотримання цих прав в Україні.
Кожна людина, особливо в дитинстві потребує любові та піклування, доброзичливого ставлення до себе, відчуття своєї необхідності. Ці чинники впливають на здоровий розвиток дитини, формування її особистості, моральних та етичних норм. Головне, що завжди повинен пам’ятати дорослий, – це те, що перед ним людина, особистість зі своїми потребами та бажаннями, до яких треба ставитися з повагою. Дорослий може тільки вміло «повернути» їх у потрібному напрямку.

Залишити коментар